Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1849.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Романтизм, реалізм.
Вид лірики: Громадянська.
Віршовий розмір: Спершу чотиристопний ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
У нá шім рá ї нá зе млí
Ні чó го крá що го не мá є,
Як тá я мá ти мó ло дá я
З сво ї́м ди тя́ то чком ма лúм.
Далі 14-складовий, коломийковий вірш (8 + 6 складів із павзою після восьмого складу) з вживанням амфібрахія, хорея та ямба:
Без та лáн на я! Де дí лась | 8
Кра сá тво я тá я, | 6
Щó всі лю́ де ди ву вá лись? | 8
Про пá ла, не мá є! | 6
Римування: Змішане: наявне кільцеве (АББА), як-от у перших чотирьох рядках, перехресне (АБАБ) – напр., уривок "І йде на улицю гулять / Гордіше самої цариці. / Щоб людям, бачте, показать / Своє добро. — А подивіться!", та суміжне / кільцеве (ААББ) римування – уривок "І ти осталася, небого. / І не осталося нікого / З тобою дома. Наготи / Старої нічим одягти"; в уривку "Безталанная! Де ділась…Де-небудь під тином." римування, характерне для фольклору, закономірно римуються парні рядки.
Рими точні: землі – малим, немає – молодая, дивлюся – зажурюся – помолюся, печаль – жаль, жити – світу – надивитись, встає – своє – моє, його – Богу, гулять – показать, цариці – подивіться, всіми – мій, гляне – Йвана, село – було, його – нічого, минають – виростають, розійшлись – москалі, небого – нікого, наготи – одягти – розвести, хату – встати, вночі – ідучи, закриваєш – пізнає, тая – немає, хати – знята, прокази – не лазить, промовить – слово, правдиво – щаслива, дитина – покине, дражнила – родила – любила – загинеш – під тином.
Строфа: Вірш складається з … строфоїдів: уривків "У нашім раї на землі…Що в мир наш Бога принесла…" з 12 рядків, "Тепер їй любо, любо жити…Щасливая!.." з 21 рядка, "Літа минають…За їх, за діточок." з 13 рядків, "А ти, …Несе покритка на базар." з 8 рядків та "Безталанная! Де ділась…Де-небудь під тином." з 34 рядків.
Провідний мотив, мотиви:
- Материнство та його цінність.
- Засудження тогочасного суспільного ладу, безправності жінки.
- Заклик до співчуття та справедливості.
- Вплив кріпацтва на життя людей.
- Самотність і покинутість у старості.
Тема: Зображення важкої долі жінки-матері в умовах соціального та національного гноблення.
Ідея: Возвеличення материнської любові як найвищої форми жертовності.
Основна думка: "Слово мамо. Великеє, / Найкращеє слово!".
Вірш можна умовно розділити на дві частини за змістом:
- Молода щаслива мати-селянка насолоджується материнством, пишається своєю дитиною, радіє кожному її руху та береже, мов найбільший скарб; майбутнє дітей-кріпаків, коли вони виростуть.
- Сором жінки-покритки стає її долею та майбутнім її дитини: суспільство, засуджуючи материнство поза шлюбом, зневажає жінку, лишає одну в злиднях; колись сповнена любові, вона з роками стає нікому не потрібна, покинута навіть власними дітьми.
Художньо-стильові особливості:
- Драматизм як стильова домінанта: через різкий перехід від піднесеного, оптимістичного початку до трагічного закінчення.
- Простота народної мови та лаконічний стиль надають віршу глибокої емоційності.
- Віршування твору, частково народнопісенне, та контекст (роздуми про моральні цінності народу, правдиве, дещо суворе змальовування дійсності, соціальної несправедливості) наближує твір до соціально-побутової лірики.
- Поєднання образної мови з епічним елементом оповіді, розрив між ідеалами та реальністю як ознаки романтизму.
- Використання смислових перенесень, напр., "Щоб людям, бачте, показать / Своє добро...", робить розповідь більш зв'язною.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "мати молодая", "дитяточком малим", "безталанная", "образом святим", "щасливая", "великеє, найкращеє слово" ‒ підкреслюють теплоту або, навпаки, трагізм; "наготи старої", "в холодній оселі", "панича лукавого".
- Метафори: "у нашім раї на землі" іронічний образ, який показує, що цей "рай" не такий уже й ідеальний; "Дивуюсь дивом", "стереже добро своє", "Все забрала дитиночка", "Піде собі сліпця водить".
- Уособлення: "печаль охватить душу", "літа минають", "пташка іноді пізнає і защебече: …", "краса ділась, пропала".
- Синекдоха: "все село дивилося".
- Контраст: щастя — страждання, молодість — старість.