Літературний рід: Ліро-епос.
Жанр: Балада / малоросійська балада (за визначенням самого автора).
Напрям, течія: Романтизм.
Вид лірики: Пейзажна, інтимна (любовна).
Рік написання: 1827, 27 жовтня.
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм; в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Що рúб ка смúк – то сéр це тьóх!..
Сер дéнь ко щóсь Ри бá ло чці ві щý є:
Чи тó ту гý, чи тó пе ре по лóх,
Чи тó ко хá ння чко?.. Не знá він – а су мý є!..
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: гуля – промовля, молоденький – маленькі, тьох – переполох, віщує – сумує, реве – пливе, утікає – моргає, співа – лина, молоденький – любенький, Рибалкам – линам, гарненько – серденько, ні – дні, червоненький – веселенькі, ніч – пріч, водою – сестрою, вода – сюда, уроду – невзгоду, гуде – йде, займає – пірнає, співа – вона, скалки – Рибалки.
Строфа: Твір складається з десяти строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Невідворотність вибору.
- Протистояння розуму та пристрасті.
- Кохання як зваба, що спонукає людину на згубні вчинки.
- Могутня водна стихія, яка підкоряє собі людину.
- Тонка межа між життям і смертю.
Історія про молодого Рибалку, який, піддавшись наполегливим вмовлянням Дівчини-русалки, пірнув у воду в надії продовжити там своє життя.
Ідея:
Застереження проти спокус, які можуть призвести до загибелі.
Основна думка: "Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки!".
Композиція та сюжет
- Експозиція: Молодий парубок ловить рибку, увесь час сумуючи та спостерігаючи за поплавком ("На березі Рибалка молоденький").
- Зав'язка: з води виринає русалка ("Аж гульк… з води Дівчинонька пливе").
- Розвиток дії: русалка спершу дорікає Рибалці в тому, що він "нівечить її рід", та потім починає ніжно співати й розповідати із захопленням юнакові про красу підводного царства, запрошуючи його залишити землю і продовжити своє життя у морі.
- Кульмінація: хлопець вагається, але поступово занурюється у воду, не усвідомлюючи небезпеки; русалка продовжує співати, зваблюючи його. ("Рибалка встав, Рибалка йде, / То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!" / "Вона ж морга, вона й співа…").
- Розв'язка: "І більше вже ніде не бачили Рибалки!".
Художньо-стильові особливості:
- Ознаки романтизму: неминучість долі, зображення фантастичної природи, реальний (рибалки) та чарівний (русалки) світи, що переплітаються, звернення до народнопісенної традиції (баладна структура, мелодійність, національний колорит у зображенні героїв).
- Наявність художніх засобів, притаманних українській ліричній пісні, як-от часте вживання зменшено-пестливих форм, що додають емоційності.
- Автор використовує багато побутових виразів, які, спростовуючи розповідь, роблять її більш динамічною: "рибка смик — серце тьох", "аж — гульк!", "Рибалка хлюп!", "шубовсть вона".
- Пісенна інтонація та діалогічна форма: русалка співає, веде розмову із рибалкою, що створює драматичний ефект.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "Рибалка молоденький", "плід любенький", "зрадний гак", "парубоцькеє серденько", "сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі", "темна ніч", "синє море".
- Метафори: "Вода шумить… гуля… гуде", "рибка смик", "серце тьох", "Дівчинонька брівками моргає", "сонечко і місяць хлюпощуться в воді на дні, із води на світ виходять веселенькі", "намовлять з води на парубка невзгоду", "вода ніженьки по кісточки займає".
- Уособлення: "Вода шумить!...гуля!", "хвиля утікає", "блищать зіроньки під водою" – природа активний учасник подій, символізує внутрішній стан героїв, сприяє містичній атмосфері;"серденько щось віщує", "приснули на синім морі скалки".
- Риторичні оклики: "Вода шумить! Вода гуля!", "Ловіться, рибочки, великі і маленькі!", "Що рибка смик — то серце тьох!", "Аж ось гуде і хвиля утікає!", "Аж гульк! / І косу зчісує, і брівками моргає!", "Гей, гей!.. / На зрадний гак ні щуки, ні лина!..", "І парубоцькеє віддав би нам серденько!", "І із води на світ виходять веселенькі!", "Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!", "Се дзеркало,— глянь на свою вроду!", "Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!", "І ніженьки по кісточки займає!", "То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!", "Гульк! — приснули на синім морі скалки!..