Літературний рід: Лірика, ліро-епос.
Жанр: Ліричний вірш / уривок з поеми.
Напрям, течія: Модернізм, символізм.
Вид лірики: Пейзажна та філософська.
Рік написання: 1958.
Віршовий розмір: Анапест; закономірність – два ненаголошені склади чергуються наголошеним (UU_).
В цьо му рó ці зи мá
не вдя гá ла бí ло ї свú ти А
Ча сом вжé й при мí ря́ ла,
та хтóсь ї ї зрá зу крáв. Б
По шу кá ла, по плá ка ла...
Щó ж ро бú ти? — А
бі ду вá ла в ста рíй
із то рíш ніх зів ' я́ лих трáв. Б
Римування: Перерване перехресне (АБАБ); римуються 2-6, 4-8 рядки що строфи.
Рими точні: свити – робити, крав – трав, ожеледиць – огледіться, вітрів – потемнів, протоки – широкій, берегове – пливе, моря – прозора, одна – весняна, несила – крила, кругами – (під) ногами.
Строфа: Вірш складається з п'яти строф по вісім рядків у кожній; виняток – остання строфа.
Вид строфи: Восьмивірш.
Провідний мотив, мотиви:
- Пошук внутрішньої сили.
- Відчуженість та самотність: чайка пливе одна, так само героїня почувається самотньою далеко від дому.
- Протиставлення свободи й безпеки, гурту та особистості.
- Здатність залишатися собою, не боятися змін і рухатися вперед, попри труднощі.
- Пробудження природи як новий етап життя, прощання з минулим (зимою).
- Вибір людини у житті.
Тема:
Змальовування приходу весни на річці Одрі; зустріч ліричної героїні з чайкою.
Ідея:
- Справжня сила духу не залежить від зовнішніх обставин чи підтримки, вона всередині нас.
- Заклик бути мужнім і мати свою думку.
- Основна думка: "Нащо крилатим ґрунт під ногами?".
Художньо-стильові особливості:
- Стиль відзначається лаконічністю, алегоричною образністю, що тяжіє до притчевості, та емоційною глибиною; напруги зокрема додають риторичні запитання.
- Наявні риси екзистенціалізму: метафоричне осмислення внутрішнього світу людини, її свободи, самотності, страху робити вибір; протидія особистості ворожому світові; свобода як найвища життєва цінність.
- Композиція твору вірша умовно складається з двох частин: перша ‒ опис природи, пробудження весни, друга ‒ діалог між ліричною героїнею та чайкою (філософський висновок).
- Природа не просто тло, а відображення внутрішніх процесів.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "біла свита", "стара із торішніх зів'ялих трав", "відкриті двері протоки", "берегове каміння", "темна, широка Одра" ‒ передає велич і могутність річки; "остання крижина", "самотня чайка", "тонка, майже прозора крижина", "вода весняна".
- Метафори: "В цьому році зима не вдягала білої свити" ‒ натяк на теплу зиму; "хтось її зразу крав (свиту)", "Все збиралась на силі. / Та не встигла огледіться", "І на Одрі лід потемнів", "Чайки держаться гурту", "удержать тебе несила", "піде вода кругами".
- Уособлення: "зима не вдягла свити, … часом вже й приміряла, … пошукала, поплакала… бідувала в старій, …колись лютувала, стелила рядно ожеледиць, сперечалася з морем, несла сум'яття вітрів", "дерева проснулись", "крига буйно ломилась", "лід кришився, б'ючись об каміння", "чайка пливе", "розмиє вода (крижину)".
- Риторичні запитання: "Що ж робити?", "— Ти куди ж розігналась?", "Чи, бува, не до самого моря?", "Ну, а що, як її розмиє вода весняна?", "Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?", "Нащо крилатим ґрунт під ногами?".
- Риторичний оклик-звертання: "Дивна людино!".
- Антитеза: "Чайки держаться гурту, а ти відпливаєш одна", "ґрунт" і "крилатість".
- Градація: "і на Одрі лід потемнів. / Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. / Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...".
- Гіпербола: "Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки".
- Анафора: "Ну, а що, …" ‒ повтор створює ефект занепокоєння, підкреслюючи небезпеку, яку відчуває лірична героїня, спостерігаючи за чайкою.
- Інверсія: "проснулись дерева", "по Одрі — темній, широкій", "крижина тонка", "крижина майже прозора", "розмиє вода весняна", "піде вода кругами".
- Алітерація: [п], [л] ("Пошукала, поплакала..."), [к], [р], [с], [н].
- Асонанс [а], [и], [і] та [о].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня ‒ власне поетеса, яка спостерігає за чайкою і проводить паралелі між її долею та життям людини.