Літературний рід: Лірика.
Жанр: Верлібр.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Вид лірики: Пейзажна, меншою мірою філософська.
Провідний мотив, мотиви:
- Єдність людини з природою.
- Гармонійний цикл життя.
- Роздуми про зв'язок поколінь і духовну чистоту.
Тема:
Символічне зображення кринички, яка підживляється підземними водами та напоює природне довкілля.
Ідея:
Звеличення живильного джерела ‒ кринички.
Основна думка: наше коріння, мудрість предків та знання, отримані від природи є основою людського існування.
Художньо-стильові особливості:
- Поєднання реального, побутового, й фантастичного, чарівність сюжету викликає теплі, навіть ностальгічні почуття.
- Простота і лаконічність рядків дозволяє зосередитися на глибоких сенсах.
- Фольклорні інтонації й образність: вірш насичений традиційними українськими символами, як-от криниця, калина, дуб тощо.
- Ритмічність тексту підсилюється повторами, напр., "Я їй про зорі розповідаю, а вона…", які створюють спокійний медитативний тон.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "підземна мати", "студене молоко", "водяне царство", "весняна калина", "калинова вода", "золоті соломинки".
- Метафори: "студеним молоком мене поїть", "п'є калинову воду через золоті соломинки" – метафора вічного руху і взаємодії між небом та землею.
- Уособлення: "криничка спить, … розповідає", "калина не хоче забрати…", "сонце п'є калинову воду", "з водяного царства русалку приводить (мати)".
- Персоніфікація: "мати моя підземна".
- Повторення: "глибоко-глибоко", "п'є та п'є"
- Анафора: "Я їй про…", "а вона…".
- Алітерація [м], [н], [п] та асонанс [о], [а], [е].
Образи та символічні образи:
- Криничка – джерело життя, чистоти, добробуту, а також пізнання, адже вона й тримає зв'язок із матір'ю-землею.
- Мати підземна – метафора землі, яка дає початок усьому живому; вона мудра і спокійна, залюбки обмінюється досвідом із криничкою.
- Коріння дуба – символ стійкості та сили. Це і натяк на те, що кожна людина має власні "корені", які тримають її в найскладніші часи.
- Сонце та калинові води – образи, що підкреслюють взаємозв'язок всього живого. Сонце, яке п'є воду через промені "золоті соломинки", нагадує про безперервність природного циклу.
- Русалка – надприродна істота, в українській традиції втілення духів померлих родичів; у вірші як уособлення магії води, що додає твору загадковості.
- Калина – традиційний символ жіночого начала, краси, родинного затишку та України в цілому.
Примітки та корисна інформація:
Вірш "Криничка" входить до поетичного циклу "Дивосвіт".