Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Вид лірики: Філософська.
Віршовий розмір: Рядки мають різну кількість наголосів, довільно розташованих, тому не поділяється на стопи.
Римування: Мінливе, непостійне – деякі рядки взагалі не римуються.
Рими точні: обновам – терновим, пруть – одберуть, консуляті – крилаті, змій – вороний – якій, макабрична – одвічна, візника – зника.
Строфа: Написано довільним віршом – рядки з нерівномірністю складів різної довжини, що не діляться на строфи.
Провідний мотив, мотиви:
- Духовне оновлення через страждання, жертовність і боротьбу.
- Протиставлення зовнішньої слави (лавровий вінець) і справжнього духовного подвигу (терновий вінець, хрест).
- Тема мандрівки, життєвого шляху.
- Відчуження і втрата.
Тема:
- Емоційне звернення до душі розчарованого у своїх сподіваннях ліричного героя.
- Зображення алегоричної картини сучасного світу з його суперечностями та несправедливістю.
Ідея:
- Критика фальшивої слави, формалізму (ордени, герби) на противагу істинним цінностям.
- Оспівування душевної стійкості, жертовності та духовної величі людини, яка проходить шлях випробувань.
Художньо-стильові особливості:
- Малі літери, еліпсис (пропущені частини речень), відсутність розділових знаків ‒ завдяки цим прийомам текст здається спонтанним і дещо хаотичним, однак читач сам в праві розставляти акценти, по-своєму розуміючи збудовані синтаксичні конструкції.
- Відсутність класичного ритму й римування створює динаміку і драматизм.
- Наявні елементами екзистенціалізму (пошук сенсу серед хаосу).
- Поєднання різних (високого й низького) стилів: у тексті "душа", "хрест", "мученики", "зоря одвічна" сусідять із вульгаризмами на кшталт "пруть" і "горлянка".
- Сугестія ‒ вплив через символічні образи, натяки, а не пряме висловлювання.
- Яскраво виражена біблійна символіка (натяк на муки Ісуса Христа), яка тісно переплетена з проблемами й труднощами сучасного мирського буття.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "лавровий вінок", "крилатий герб", "буланий змій", "макабрична бричка", "одвічна зоря", "небеса оновлені".
- Метафори: "лавровий вiнок стає терновим", "зоря одвiчна в небесах оновлених зника".
- Уособлення: "задивились коники крилаті", "мчить полями бричка макабрична", "деренчить горлянка візника".
- Антитеза: "хрест не орден".
- Іронія: "хрест не орден / хрест не одберуть".
- Риторичні звертання: "молодій душе / радій обновам", "де ви нині".
- Символіка: герб, хрест, зоря — як носії глибоких ідей.
- Анафора: повтор "а…" на початку кількох рядків ‒ посилює ритмічність.
- Інверсія: "задивились коники", "мчить бричка", "деренчить горлянка".
- Асонанс [о], [е], [а] та алітерація [р], [с], [к].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой, філософ, жалкує за "буланими зміями", "вороними" – мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, які перетворилися на буденщину, і прагне оновлення, лету до небес.
- Лавровий/терновий вінок символізують, відповідно, визнання, славу митця та мучеництво; як розуміння того, що в цьому житті все є швидкоплинним.
- Хрест ‒ це не лише символ страждання, справжньої жертви, але й покликання людини, яке "не можна відібрати", її духовної місії, на противагу ордену ‒ фальшивій нагороді.
- Бричка макабрична ‒ символ шляху до неминучої смерті або переходу до нового буття, а візник як провідник у цій "подорожі"; ці образи посилюють загальне похмуре, песимістичне враження від твору.
- Коники крилаті ‒ відсилання до легендарного Пегаса з давньогрецької міфології, що символізує поезію; образ героїчної мети, яка залишилася в минулому.
- Крилатий герб / консулат ‒ влада, держава, бюрократія.
- Зоря одвічна ‒ ідеал, духовне світло, яке поступово зникає, та йому належить щоразу бути оновленим, зберігаючи минуле й майбутнє навіки поруч.