Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Модернізм; імпресіонізм з елементами неоромантизму.
Вид лірики: Інтимна.
Віршовий розмір: Ямб, здебільшого три— та чотиристопний, з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Різь блю́ свій сóн... От нí би вчó ра ми
Зій шлúсь, — і стрí ча тá жи вá.
На зéм лю ткáн ка ми про зó ри ми
Ля глú о сí нні де ре вá.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: (вчора) ми – прозорими, жива – дерева, проміннострунними – вогнелунними, гас – алмаз, мрійнотканому – туманному, далечинь – тінь, сильветою – вуалетою, емаль – жаль, укоханий – сполоханий, століть – блакить, домінантою – інфантою, хвали – перейшли, яснозоряно – упокорено, очей – мечей, (муці) я – Революція, зла – пливла.
Строфа: Вірш складається з восьми строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Захоплення вродою жінки.
- Розрив між мрією та дійсністю.
- Ілюзія та духовне потрясіння.
- Вплив історичних подій (Революції).
- Гармонія та хаос.
Тема:
Згадування зустрічі з жінкою-видінням на тлі осінньої природи.
Ідея:
Оспівування вічної недосяжної краси, яка водночас надихає й ранить, прагнення до неї.
Художньо-стильові особливості:
- Поетичний портрет у формі сну, що починається романтичною пейзажною картиною, переконує читача в авторському намірі уникнути конкретики значення, вималювати абстрактний характер.
- Можна простежити умовну сюжетну лінію: захват → спостереження → розчарування.
- Зміна настрою від мажорного на початку до мінорного наприкінці.
- Складна метафоричність мови: кожен образ багатозначний, а художні засоби та авторські новотвори роблять вірш іще більш емоційним.
- Мелодійність – легкість ритму, гармонійне поєднання звуків.
- Наявні ознаки вірша-медитації (потік свідомості, що репрезентує елегійні роздуми чи своєрідні пейзажні замальовки).
- Відчувається вплив французького декадансу: гіперестетизм, краса перед занепадом, внутрішній надлом ‒ фатальне переживання і перетворення особистості.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "танками прозорими", "осінні дерева", "акордами проміннострунними", "килимами вогнелунними", "завивало мрійноткане", "синя далечінь", "туманний обрій", "дзвінкою чорною сильветою", "попелястий жаль" ‒ передає давність печалі; "міф укоханий", "дух сполоханий", "рум'яне сяйво", "чуття побожної хвали", "велична інфанта", "холодний полиск очей", "солодка мука", "червона зáграва".
- Метафори: "Різьблю свій сон...", "на землю тканками прозорими лягли дерева", "Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз", "сильветою упала на емаль (тінь)", "вуалетою стелився попелястий жаль", "Вітали вас — мій дух сполоханий, рум'яне сяйво і блакить"", "усміхнулись…полиском очей", "я схилився упокорено, діткнутий лезом двох мечей", "Освячений, в солодкій муці, був по той бік добра і зла".
- Уособлення: "…і стріча та жива", "день хвилював і тихо гас", "дрімала синя далечінь", "замиготіла Ваша тінь", "міф…виринає з тьми століть", "бриніли в серці чуття", "Революція…пливала".
- Порівняння: "Ви йшли, як сон, як міф укоханий…", "величною інфантою.
- Ви повз мене перейшли".
- Паралелізм: "Ви усміхнулись…холодним полиском очей / я схилився…, діткнутий лезом двох мечей".
- Протиставлення: синя далечінь / кривава заграва революції.
- Оксюморон: "солодка мука".
- Синекдоха: "ви усміхнулись яснозоряно холодним полиском очей".
- Метонімія: "а наді мною Революція в червоній заграві пливла".
- Інверсія: "лягли дерева", "дрімала далечінь", "замиготіла тінь", "стелився жаль", "вітали Вас мій дух,…", "бриніли чуття".
- Асонанс звуків [и], [о], [а] та алітерація сонорних [л], [н], [в] та [р].
- Авторські неологізми: "проміннострунними", "вогнелунними", "мрійнотканому" "яснозоряно" – ці слова створюють неповторний текст.