Літературний рід: Лірика.
Жанр: Послання або вірш-настанова.
Напрям, течія: Романтизм, реалізм.
Рік написання: 1845.
Вид лірики: Громадянська.
Віршування твору: Силабо-тонічне, народнопісенне віршування: це так званий шевченківський вірш ‒ 14-складником з загальною хореїчно-ямбічною тенденцією та з дуже вільним розміщенням наголосів й обов'язковою цезурою після рядка; містить два рядки по 8 та 6 складів у кожному:
О бні мí те ж, бра тú мо ї́, | 8
Най мéн шо го брá та, — | 6
Не хáй мá ти у сміх нé ться, | 8
За плá ка на мá ти. | 6
Рими точні: читайте ‒ научайтесь – цурайтесь, забуває – карає, пускають – проганяють, злому – дому, незабуті – забути, половину – України, снились ‒ розкрились ‒ могили, розпитали ‒ розпинали, брата – мати, руками – устами, година – України, засіяє – благаю.
Строфа: Вірш складається з умовних трьох строфоїдів за змістом (римування не окреслює строфи, є наскрізна рима та часті перенесення): уривку "Учітесь, читайте,… Веселого дому" з одинадцяти рядків, уривку "Я ридаю, як згадаю… Слава України" з восьми рядків та уривку "Отак і ви прочитайте,… Молю вас, благаю!" з двадцяти чотирьох рядків.
Провідний мотив, мотиви:
- Критика української еліти, яка зневажає український народ.
- Відчуження народу від власного коріння.
- Пробудження національної свідомості.
- Мрія про світле майбутнє, де українці будуть вільними, освіченими та єдиними.
Тема:
Ліричне звертання до сучасників та нащадків. Роздуми автора про роль патріотичної освіти в духовному становленні особистості й нації.
Ідея:
Заклик українців набувати нових знань і вмінь, зберігати свої культурні й родинні цінності, гідно пам'ятаючи минуле, об'єднатися й стати на антикріпосницькі позиції, позаяк тільки спільними зусиллями можна досягти соціального й політичного визволення.
Основна думка: "Учитесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…" ‒ правду треба шукати на власній землі, і з неї черпати сили.
Художньо-стильові особливості:
- Вірш є глибоким патріотичним маніфестом дидактичного (повчального) характеру.
- Патетичний стиль ‒ використання сильних емоційно-забарвлених висловів.
- Помітний вплив народнопісенної ритміки та її авторська модифікація, як-от використання переносів, непритаманне народній пісні (напр., Я ридаю, як згадаю / Діла незабуті).
- Твір є шедевром ораторського стилю поета, водночас Тарас Григорович розширив художні можливості тогочасного ораторського вірша, збагативши його інтонаціями живої образної народної мови.
- Нестримний плин почуттів із контрастним чергуванням тональностей (від суму до надії).
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "чужі люди", "земля безконечна", "веселий дім", "діла незабуті, тяжкі діла", "веселий вік", "високі могили", "найменший брат", "заплакана мати", "тверді руки", "вольні уста", "срамотна давняя година", "добра слава", "невечерній ясний світ".
- Метафори: "…всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима" ‒ вшанування предків; "Щоб ви розпитали мучеників: кого, коли, за що розпинали?" ‒ звертає увагу на несправедливість та жорстокість історії. "І забудеться срамотна Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє" ‒ ідеал мирного майбутнього.
- Гіпербола: "Хто матір забуває, того бог карає…і немає злому на всій землі безконечній веселого дому" ‒ пересторога тим, хто зрікається рідного, адже такі люди втрачають підтримку і від сім'ї, і від суспільства, і від Бога. "Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших", "оддав би веселого віку половину".
- Метонімія: "Слава України".
- Риторичне запитання: "…мучеників: кого, коли, за що розпинали?".
- Риторичні оклики: "Тяжкі діла!", "Молю вас, благаю!".
- Риторичне звертання: ".., брати мої,..".
- Оксюморон: "Щоб не сонним снились".
- Градація: "Того бог карає,..діти цураються,..не має…веселого дому", "…Молю вас, благаю!".
- Інверсія: "забудеться година", "оживе добра слава".
- Асонанс звуків [о] [а] [у] (учітесь, читайте, научайтесь, цураються, карає, пускають, проганяють), меншою мірою [і] та [и].
- Алітерація: "Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, нехай мати усміхнеться…". Асонанси й алітерації підсилюють емоційність, драматизм, урочистість і мелодійність поетичного тексту.
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ власне Шевченко ‒ гаряче любить Батьківщину, попри це реаліст, який усвідомлює гірку правду.