Григір Тютюнник — Климко (аналіз, паспорт твору)

Жанр: Повість.

Час створення: 1970 рік.

Тема: Зображення поневірянь дитини у часи фашистської окупації України.

Ідея: Уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості, самопожертви; засудження війни, жорстокості, грубості.

Композиція і сюжет твору: Повість "Климко" переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна принесла як українцям, так і іншим поневоленим Німеччиною народам знущання, голод, смерть. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати житло, їжу, одяг. Саме на такий страшний період припало дитинство письменника Григора Тютюнника. Він був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни у смертельній небезпеці. В основі твору – його враження від важкої дороги додому шляхами війни. Всі свої страхи, переживання автор утілив в образі головного героя.

Архітектоніка повісті "Климко" має такий композиційний прийом, як екскурс в минуле. Це відхід від основної сюжетної лінії і основної теми твору з метою висвітлення якихось додаткових чи побічних питань. Часово-просторові екскурси є неодноразовими у повісті, адже саме в той період, коли Климко пішки долає понад 200 кілометрів у пошуках солі, письменник час від часу перериває свою розповідь про мандри хворої дитини і показує картини довоєнного життя свого кмітливого, працьовитого й розумного героя в шахтарському висілку та випробування, які випали на долю Климка в перші дні війни. Екскурс належить до позасюжетних компонентів. У екскурсі автор виводить і всебічно розкриває характери інших персонажів (Зульфата, дідуся Гарєєва, вчительки Наталі Миколаївни), подає цікаві епізоди, які допомагають читачам зрозуміти, що саме, як і з якої причини вплинуло на рішення героя зважитися на такий нелегкий шлях.

Експозиція. Життя сироти Климка з дядьком Кирилом в бараку на залізничній станції. Дядько гине, станцію спалюють німці. Станційний аптекар радить хлопцю йти на села. Климко знаходить притулок у ваговій. Друг Зульфат часто навідує Климка. На висілок нападають голодні італійці, починається голод.

Зав'язка. На базарі Климко і Зульфат зустрічають свою першу вчительку Наталю Миколаївну з маленькою дитиною на руках. Вчителька не має де жити, перебирається до хлопців. Климко вирішує йти по сіль і роздобути молока для дитини.

Розвиток дії. Тяжка дорога Климка. Босий хлопець зустрічається із солдатом-чехом, отримує плащ-палатку і галети. Восьма доба в дорозі. Климко знаходить картоплю. Заходить у містечко, знову йде в степ. Курінь на баштані. Починається жовтень. Хлопчик розуміє, що захворів. Робить саморобні онучі. Заходить у місто. На базарі Климко знайомиться з шевцем без ніг. Обоє рятують дівчину з хусткою. Климко опиняється в тітки Марини. Вона просить його залишитися, але хлопець відмовляється і обіцяє, що вернеться пізніше. Взявши плашку молока, солі і деяких харчів у тітки, Климко їде додому. Німці знаходять у поїзді людей і б'ють та викидають з вагона. Климко змушений добиратися решту дороги пішки.

Кульмінація. Климко підходить до своєї станції і думає про зустріч із вчителькою і другом. Хлопець бачить втікача, це "свій", за ним женуться німці. Хлопець кричить втікачу куди тікати. У Климка стріляють. "А з пробитого мішка тоненькою білою цівкою потекла на дорогу сіль...". До друга біжить Зульфат.

Розв'язка як така відсутня. Читач розуміє, що Климко загинув майже на порозі дому.

Проблематика: Добро і зло; відповідальність за доручену справу; патріотизм; милосердя і жорстокість; війна; доля сироти; дитинство під час війни.