Літературний рід: інтимна лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Віршовий розмір: п'ятистопний хорей.
Римування: суміжне (аа – бб (чаром-пожаром, ночі —не хоче)).
Строфа:
Провідний мотив, мотиви: печаль. Настрій вірша песимістичний. Головна думка – кохання – це радість і страждання, це почуття не залежить від розуму й не підкоряється здоровому глузду.
Тема: страждання ліричного героя із-за неподіленого кохання.
Ідея: любов може викликати не лише радісні почуття, а й сум, горе.
Сюжет: ліричний герой закоханий, він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханої — уста — "тиха молитва", а слово — "гостре, як бритва". Дівчина горда, зрозуміти її і здобути прихильність, — як дістати зернятко із твердого горішка, — дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен "згубити душу", вважає це і своєю радістю, і своїм горем.
Художньо-стильові особливості: Стилістично нейтральні слова серденько, слово в контексті твору набувають нового смислового наповнення, асоціюються не з чарівною, а холодною дівчиною, якій байдужі глибокі почуття ліричного героя. При цьому врода коханої змальовується в річищі фольклорної поетики, а тому протиставляється її норовистій вдачі, її серцю "колючому", як шпички терня, словам гострим, як бритва. Проте ці порівняння не свідчать про важкий характер дівчини.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Риторичнi питання: "Чом твое серденько…?", "чом твоi устенька…?" і т.д.
- Протиставлення: усмiх – скрута, радощi – горе.
- Речення у більшості – повні, що допомагає нам показати повну картину.
- Більш всього іменників, що надає нам повну картину про учасників "подій".
- Є епітети: колюче терня, тиха молитва, буря люта.
- Звертання: Ой ти, дівчино, ясная зоре!
- Порівняння: слово, як бритва; серце бентежить,як буря люта.
- Перебільшення: ох, тії очі темніші ночі…
- Антитеза: усміх/скрута, радощі/горе.