Ольга Кобилянська — Земля (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-психологічна повість з елементами філософської.

Напрям (течія): реалізм із елементами модернізму (течія: неоромантизм).

Тема: життя буковинських селян у тяжких соціальних умовах нестачі землі, соціальної нерівності, рекрутчини; братовбивство як соціальна, психологічна й філософсько-релігійна проблема; земля як "щастя й нещастя" людини.

Ідея: утвердження думки про землю як силу, що затуманює розум людини, перетворюючи її на істоту, схожу на тварину; про батьківство як важкий хрест; про злочин, а водночас і якісь менш значущі негативні вчинки як акти, що знаходять відплату в той чи той спосіб; про освіту як шлях подолання темної залежності від землі.

Мотиви: "братовбивство", "гріх Каїна", "містичний зв'язок людини із землею", "батьки й діти"; "злочин і кара", "вибір", "солдатчина", "кохання".

Час подій: кінець XIX ст., події розвиваються понад 10 років.

Місце подій: село Д. недалеко від ріки Серет на Буковині.

Головні герої та їх образи: людей: Івоніка Федорчук — трудолюбивий селянин, закоханий у землю; Марія Федорчук — його дружина, любляча мати, трудолюбива й дещо скнарна (заощадлива); Михайло Федорчук — старший син, залюблений у землю, трудолюбивий, відданий у рекрути, закоханий в Анну, убитий Савою; Анна — бідна наймичка, кохана Михайла; Сава Федорчук — молодший син, лінькуватий, хитрий, заздрісний, забобонний, братовбивця; Рахіра — двоюрідна сестра Сави, його коханка й дружина, зла й підступна; вуйко Григорій — батько Рахіри, кри-водух, ледар, п'яниця, фальшиво свідчив проти Івоніки; Докія Чоп'як — добра ґаздиня, віддає доньку Парасинку за нелюба Тодорика, сина Онуфрія Жемчука; Василь Чоп'як — чоловік Докії, п'яничка; Петро — старий добрий чоловік, одружується після смерті Михайла на Анні; Онуфрій Лопата; жовніри-, слідчі; Домініка — знахарка; природи: земля, ліс, гори, зілля, коні, собака, яблука; предметів і явищ: весілля, полювання, рекрутчина, війна, рушниця, куля, похорони, в'язниця, свідчення, освіта.

Символічні образи: земля (символ темної сили над людиною й водночас праці, мрії); Сава та Михайло (символи Каїна та Авеля); Івоніка, Марія, Михайло, Анна (символи добра й трудолюбивості); куля, яку знайшов Івоніка й здогадався, хто вбивця (символ вибору); Анна (символ нещасного кохання й материнства); дитина Анни та Петра (символ надії).

Художні засоби виразності: епітет, персоніфікація, метафора; внутрішній монолог та ін.

Сюжет-композиція: твір складається з 32 глав: (І) (експозиція) опис села Д., його недоглянутих хаток, бо більшість людей на заробітках у Молдові — Докія Чоп'як має доглянуту хату, шукає для юної доньки Парасинки багатого чоловіка — весілля Парасинки й Тодорики — розмова Докії й Івоніки Федорчука про дітей — життя родини Федорчуків, характеристики батьків і дітей — (II) (зав'язка) Івоніка й Михайло працюють, а Сава лінується й краде та носить коханці Рахірі вкрадене — розмови Рахіри й Сави про Михайла з ненавистю — (III) Михайло покохав бідну, але роботящу Анну — зустрічаються, зізнаються в коханні, але нікому про це не кажуть — Михайло мріє одружитися з нею після повернення з війська — (IV) Івоніка й Марія журяться, бо Михайла змушені віддати до війська — Сава поводить себе погано, краде, носить до Рахіри — батьки погрожують йому тим, що не дадуть і грудочки землі — (V) Сава зустрічається з лінивою й злодійкуватою Рахірою, яка намовляє його проти родичів — (VI) проводи Михайла — (VIZ) Михайло в рекрутах, де нелюдські умови — при зустрічі з батьком каже про намір утекти, батько відмовляє — (VIII) Марія довідується про хворобу Михайла, іде до ворожки Домініки — ворожка користується довірою Марії — (IX) жорстокі солдатські будні Михайла — (X) Рахіра з Савою нарікають на батьків Федорчуків, що ті, побиваючись за Михалом, витрачають гроші на його відвідини — зароджується задум позбутися Михайла — (XI) Федорчуки працюють тяжко, Сава допомагає нехотя — мати розповідає йому про свої тяжкі заробітки й заявляє, що не допустить Рахіри до своєї землі — (XII) Сава заявляє батькам, що швидше відмовиться від землі, ніж від Рахіри — батьки переживають — Марія зустрічає Анну, яка, не зізнаючись у коханні до Михайла, розраджує матір — (XIII) Анна наймається на службу до попа — таємно зустрічається з Михайлом — закохані переймаються поведінкою Сави, домовляються не говорити про свій намір одружитися — (XIV) Федорчуки чекають Михайла у відпустку після важких маневрів — Анна вагітна, про батька ж майбутньої дитини знає тільки Докія — Анну виганяють із дому мати й брат-нероба — дівчину приймає Докія — Анна випадково зустрічає Рахіру, у гострій суперечці з якою зізнається про батька дитини й видає, що Сава ніколи не одружиться на Рахірі й вони ніколи не матимуть землі, бо на ній повинні працювати тільки чесні люди — (XV) "Рахіра — або земля!" — заявляє батько — "І одно, й друге!" — заспівало в Саві — (XVI) Михайло приходить у відпустку, обіцяє Анні через рік одружитися — Рахіра підбурює Саву — (XVII) Михайло через два дні хоче просити благословення в батьків на одруження — випадково ламається огорожа — Сава переконує Михайла (той не хоче) піти в ліс по дрова — (XVIII) батько напередодні Михайлових іменин їде в місто, у душі радість за сина — (XIX) (кульмінація) Марія вдома — приходить лісничий і повідомляє про мертового Михайла — Івоніка повертається з міста, відчуває неясну тривогу — (XX) усе село тужить за Михайлом — Анна звинувачує в убивстві Саву, батько відчуває те ж — (XXI) слідство — батько приховує кулю, у якій впізнає свою, зі своєї рушниці — Саву забирають до суду — (ХХІ-ХХІГ) похорони Михайла — (XXIII) батьки страждають, Марія боїться втрати й другого сина — Анна народжує двійнят — (XXIV) суд над Савою — батьки дають неправдиві свідчення — (XXV) Анна страждає, хоче помсти — іде до Федорчуків, щоб віддати одного із синів, схожого на Михайла — Марія її виганяє — Івоніка співчуває — (XXVI) Сава під слідством — до Марії приходить чоловік і повідомляє, що бачив Саву з Михайлом — (XXVII) Івоніка вперше в житті вдарив Марію, коли та хотіла розкрити таємницю — (XXVIII) Сава вийшов із в'язниці й відразу ж до Рахіри — коли мати довідується про це, розуміє, що втратила й другого сина — (XXIX) Анна прагне помсти, навіжено кидається на Саву — Сава її боїться, навіть у церкву почав ходити — діти Анни помирають, вона божеволіє — усе село дає кошти на її лікування — Івоніка докоряє Марійці за відмову прийняти бодай одну дитину — (XXX) батьки Федорчуки постаріли, не дають землі Саві — Сава їх зневажає — Марія проклинає Саву, бажаючи йому долі Михайла — (XXXI) пройшло 6 років від смерті Михайла — батько дає Саві землю — Марія впевнена, що Сава — убивця, проклинає його — (XXXII) старий Петро, брат Докії, одружується з Анною, живуть уже п'ять років, у них народився син — Івоніка відписав землі на ім'я хлопця — Марія мучиться, дивлячись на дитину — Петро й Анна оберігають малого, покладають на нього надії, віддають до школи — "виросте — в нім прокинеться батьківська, героїчна вдача, глибокий, віщий інстинкт по матері, — вони попровадять його в інший світ... і він сповнить ті надії..."