Григорій Квітка-Основ'яненко — Маруся (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр:соціально-побутова повість із філософським (притчевим) елементом.

Напрям (течія): сентименталізм із елементами просвітницького реалізму.

Тема: "кохання, доля, смерть"; "кохання простих людей в умовах соціальної нерівності"; "краса кохання"; "Божа справедливість"; "віра".

Ідея: оспівування ідеального кохання простих людей, яке через свою велич і красу може існувати лише біля свого джерела — Божої любові; викриття соціальної нерівності як суспільного зла, що веде до трагедій.

Композиція, сюжет: (пролог-вступ) роздуми про швидкоплинність життя й смерть як логічне завершення життя для старої людини та постановка питання про те, наскільки справедливим є Божий промисел, коли з життя йде молода людина — утвердження думки про покірність людини Божій волі як запоруку милості Божої й отримання вічного спокою й щастя на тому світі — (експозиція) опис сімейного життя Наума та Насті, народження в них довгоочікуваної доньки Марусі — (зав'язка) зустріч на весіллі в друзів і кохання з першого погляду Марусі й Василя — (розвиток дії) Маруся з подругою йдуть у місто — Василь проводжає їх — зізнання Василя й Марусі в коханні — таємні зустрічі закоханих — Василь випадково знайомиться з батьком Марусі й стає майже рідним сином для Дротів — сватання Василя й відмова йому через те, що він сирота, якого можуть віддати в солдатчину — прощання закоханих на кладовищі, перед тим, як Василь іде на заробітки — недобрі передчуття Марусі — очікування Марусею Василя — Маруся потрапляє під холодну зливу — (кульмінація) хвороба й смерть Марусі — (розв'язка) поховання Марусі й повернення Василя із заробітків саме в день похорону — (епілог) розповідь про долю Наума Дрота й Василя після смерті Марусі — відповідь на питання, яке поставлене в пролозі (молодих Бог забирає як подарунок за їх покірність і праведність, утвердження думки про те, що Василь і Маруся зустрінуться на тому світі).

Головні герої та їх образи: людей: Наум Дрот — батько; Настя Дротиха — мати; Маруся — донька; Василь — коханий Марусі, сирота; Олена — подруга Марусі; природи: ліс, буря; предметів і явищ: церква, весілля, сватання, заробітки, кладовище.

Художні засоби виразності: наявність значної кількості епітетів, порівнянь; широке використання слів зі зменшено-пестливими суфіксами й фразеологізмів.

Проблематика: батькі і діти, соціальна нерівність, життя і смерть, пошуки щастя, спроможність простих людей на глибокі почуття.

Примітки та корисна інформація: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психоло­гізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяск­равіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладови­щі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання кар­тин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рек­рутчини.

Г. Квітка-Основ'яненко першим в українській літературі утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його "батьком". Пізніше це ім'я поширилося й закріпилося, і сьогодні Г. Квітку-Основ'яненка називають "батьком" української прози.