Іван Котляревський — Енеїда (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: ліро-епічна бурлескно-травестійна поема (епічна — бо в ній події подаються в розповідній формі; травестійна — бо античні герої "перевдягнені" в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя; бурлескна — бо події і люди змальовуються здебільшого в жартівливо-знижувальному тоні).

Напрям, течія: класицизм.

Віршовий розмір: 4-стопний ямб.

Римування: оповите (кільцеве) + паралельне + перехресне (аббаввгдгд).

Строфа: десятивірш (децима).

Провідний мотив, мотиви: "відданість"; "патріотизм"; "щире побратимство"; "весела вдача українського народу"; "соціальна справедливість"; "гріхи" та ін.

Тема:змалювання життя українського суспільства кінця XVIII ст.

Ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства кінця XVIII ст.

Художні засоби, стилістичні фігури: увесь арсенал засобів з особливо широким використанням епітетів, порівнянь, фразеологізмів; засоби комічного — бурлеск, травестія, макаронічна мова, іронія, сарказм, сатира, гротеск.

Образи та символічні образи: людей: Еней — козацький ватажок, "парубок моторний" і "завзятіший од всіх бурлак", сміливий, відчайдушний, розумний, відважний, веселий гульвіса, захищає козацьку гідність і честь; Анхіз — батько Енея, перебуває в царстві мертвих, яким "керує" Плутон; Дарес — хвалькуватий сицилієць, який викликає Ентелпа (троянця) на бій і зазнає принизливої поразки; Низ та Евріал — хоробрі воїни, вірні козацькій присязі й бойовій дружбі, дотепні, добродушні, гинуть у бою з рутульцями; Сивілла — пророчиця, яка веде Енея в царство мертвих, нагадує Бабу Ягу, жадібна до грошей; Дідона — карфагенська цариця, яка кохає Енея й спалює себе, коли він її полишає; Ацест — цар Сицилії; Латин — цар Латинської землі, "скупиндя"; Лавинія — донька Латина, наречена Турна, яку потім віддають Енеєві, що стає причиною війни між троянцями й рутульцями; Амата — дружина Латина, яка симпатизувала Турну; Турн — князь рутульців, "куди не кинь, був Турн царьок", який починає війну з Енеєм і гине від його руки; Евандр — аркадський цар, у якого Еней просить допомоги у війні з рутульцями; Паллант — "дружелюбивий" до Енея син Евандра; козаки-троянці; міфологічних істот (богів): Зевс (Юпітер) — бог грому та блискавки, можновладний, грізний господар, бог над богами; п'яничка й лінтяй; Юнона (Гера) — дружина Зевса, яка під час війни була на боці греків (рутульців); зла, заздрісна, хитра інтриганка, яка заважає Енею; Венера (Афродита) — богиня краси та кохання, донька Зевса (але не Юнони), мати Енея, яка допомагала йому, захищаючи від Юнони; Геба — під час бенкетів підносила богам-олімпійцям нектар і амброзію; Еол — бог вітрів, що жив на плавучому острові Еолія; хитрий, підкупний; Нептун — бог морів і океанів; "іздавна був дряпічка" (здирник); Плутон — бог підземного царства; Прозерпіна — дружина Плутона, утілення всього поганого на землі; Вулкан — бог вогню, чоловік Венери; Меркурій (Гермес) — посланець богів, покровитель торгівлі; Борей — північний вітер; Нот — південний вітер-тиховій; Зефір — західний вітер, що приносить теплі весняні дощі; Евр — східний вітер, що приносить засуху.

Місце подій: Карфаген — острів Сицилія — пекло — Латинська земля.

Композиція: твір містить шість частин, які змістовно пов'язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним: Частина І. Початок подорожі Енея. Буря на морі. Гостювання в Дідони. Частина II. На Сицилії. Поминки за Енеєвим батьком Анхізом. Пожежа на троянському флоті. Частина III. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сивіллою. Подорож у пекло. Зустріч з батьком Анхізом. Частина IV. На Латинській землі. Підготовка до війни, її початок. Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала. Частина VI. Продовження війни. Поєдинок Енея і Турна. Перемога Енея.

У творі накладаються дві сюжетні лінії:

— основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі;

— канва сюжету поеми Вергілія.

Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків. Сюжет майже такий самий, як Вергілієвої "Енеїди". Зав'язка: подорож Енея з троянцями в пошуках Італії.

Кульмінація: двобій Енея з Турном. Розв'язка: перемога Енея над Турном.

Проблематика: автор "Енеїди" порушує низку важливих проблем:

— соціальної нерівності;

— засудження негативних суспільних вад: злодійства, інтриганства, хабарництва, здирництва, безкультур'я тощо;

— патріотизму;

— захисту рідної землі від ворогів;

— громадянського обов'язку, честі сім'ї;

— утвердження людських чеснот: добропорядності, щирості, добра, поваги до батьків тощо;

— виховання майбутнього покоління на принципах народної моралі;

— любові й ненависті, дружби, кохання тощо.

Примітки та корисна інформація: "Енеїда" — перша пам'ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою; перший твір нової української літератури.

Над "Енеїдою" Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли з друку в 1798 р.,. четверта — у 1809 р., п'ята — у 1822 р.; повністю твір завершено в 1825-1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.

І. Котляревський перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців, що прибувають з волі богів до латинських земель (пізніше — Римська держава). У поемі І. Котляревського розгортаються такі ж події, збережені імена героїв, але український автор закладає новий національний зміст: під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу — українське панство; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після зруйнування української "Трої" — Запорозької Січі.

У творі наявний національний колорит (відображення побуту українців в обрядах, звичаях, повір'ях, стравах, одязі, розвагах). Тому "Енеїду" називають енциклопедією українського життя XVIII століття. Крім національного, у поемі наявний історичний колорит — змалювання минулого і сучасного України.

Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру і штучної книжної мови, її "високий" стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.