Тарас Шевченко — Минають дні, минають ночі... (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Сторінка 2 з 2

Втім йому не властивий спокій: він прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності, жаги активних дій на користь своєї країни.

  •       Дні й ночі ― час, що спливає, не лишаючи по собі нічого; життя, яке вислизає з рук.
  •       Доля ― примарний, невловний, але важливий орієнтирир. Шевченко висловлює біль через її відсутність, адже це робить його життя безцільним, позбавленим підтримки. Є символом втраченої надії, як особистої, так і народової.
  •       Сон ― це соціальний параліч, небуття. Образ сну, приспаної волі досить часто вживав Т. Шевченко, щоб засудити духовну дрімоту та суспільну бездіяльність.
  •     Пожовкле листя символ занепаду та старіння; воно "шелестить", опадає, вказуючи на те, що життя поступово втрачає свою привабливість і сенс.
  •       Гнила колода ― людина без волі й цілі, мовчазна й безлика.
  •     Серце ― критерій справжності; символ внутрішнього світу поета, його емоцій і прагнень.
  •  

    Примітки та корисна інформація:

    Цей вірш Шевченко написав за чотири дні до створення "Заповіту", коли перебуваючи у складі археографічної експедиції в Україні, спостерігав картини кріпацького життя. Твір увійшов до збірки "Три літа". Вперше надруковано в журналі "Основа" 1861 р., після смерті поета.

    Вірш поклали на музику багато композиторів, зокрема М. Лисенко, С. Воробкевич, В. Заремба.

    Цікаво! Таке народне трактування людської пам'яті пізніше буде наведене у "Лісовій пісні" Лесі Українки в образі Того, що в скалі сидить: хто потрапив у його володіння, зникає зі світу й спогадів людей, наче ніколи й не існував.


    1 2

    Аналіз інших творів Тараса Шевченка: