Історія створення:
1968 року Володимир Івасюк, натрапив у великій бібліотеці свого батька на збірку коломийок 1906 року, впорядковану фольклористом Володимиром Гнатюком. В одній із коломийок йшлося про чарівне зілля ‒ червону руту, яка справила на юного композитора велике враження. Після цього він почав подорожувати гуцульськими селами, зокрема, Косівщиною та Путильщиною, у пошуках інших варіантів коломийки та легенд про червону руту, які вплинули на створення пісні. Спочатку вона мала назву "Черлена рута", про що свідчить збережений автограф. Текст пісні Івасюк переписував багато разів, шліфуючи його, намагаючись досягти лаконізму, щирості й простоти народної пісні.
На обласному телебаченні Івасюк мав підтримку режисера Василя Селезінки та звукооператора Василя Стріховича. Разом вони готували прем'єру двох нових пісень ‒ "Червона рута" та "Водограй". До запису Івасюк запросив оркестр ансамблю "Карпати".
13 вересня 1970 року, під час прямого ефіру телепрограми "Камертон доброго настрою" з Театральної площі Чернівців, Володимир Івасюк вперше виконав "Червону руту" у дуеті з Оленою Кузнєцовою. Виступ транслювали на всю Україну. Пісня одразу справила враження.
У травні 1971 року журнал "Україна" опублікував текст і ноти "Червоної рути". Того ж року пісня перемогла на Всесоюзному конкурсі "Пісня-71", де її разом виконували Володимир Івасюк, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич. За підсумками року "Червона рута" була визнана найкращою піснею в СРСР і набула популярності в багатьох країнах Східної Європи.
У серпні 1971 року пісня дала назву першому українському музичному фільму.
Цікаво! Легендарна червона рута ‒ це рододендрон карпатський. Розцвітає на Гуцульщині та Буковині у травні-червні та має рожеві квіти. Через свою красу та лікувальні властивості рослина стала сприйматися як дивовижна й магічна.