Примітки та корисна інформація:
Історія створення. Започаткував народження пісні директор і режисер Українського театру "Руська бесіда" Степан Чарнецький, увівши перероблені рядки "Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну гей, гей, розвеселимо" (за мотивами останнього куплету козацької пісні XVII століття "Розлилися круті бережечки") як фінальну пісню ІІ акту в постановці трагедії В. Пачовського про гетьмана Дорошенка "Сонце руїни". За свідченнями Чарнецького, нову мелодію, яку потім розклав на інструменти диригент М. Коссак, підібрав особисто; натомість Степан Миколайович ніколи не претендував на авторство слів, уважаючи їх народними за походженням.
У серпні 1914 р., ймовірно на виставі у Стрию, "Ой у лузі…" вперше почув чотар УСС Григорій Трух, який згодом довершить її текст. В діаспорному журналі "Світло" (Торонто, 1954 р.) Трух згадував: "…повторяв собі ту чарівну строфу раз у раз, а як наступного дня ми вийшли знову до вправи, я сів перед бурсою й склав іще три нові додаткові строфи, що разом склали ту славну "Червону калину". Незабаром найвідоміша стрілецька пісня-славень поширилася по Стрию, а згодом і по всій українській землі.
Твір вийшов друком у складі збірки "Гей не дивуйтесь…Воєнні пісні" (Львів, 1922 р., видавництво "Світанок"), щоправда, без повторів-рефренів наприкінці строф та з використанням епітета "ворожих кайдан" та "з ворогами в тан" замість уподобаних сучасних варіантів "московських кайдан" і "з москалями в тан".
Перший запис пісні здійснив у 1925 році український співак з нью-йоркської "Метрополітен Опера" Михайло Зазуляк.
Цікаво! Строфу-куплет "Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт. Не журися, славна Україно, маєш добрий рід" додали до тексту дисиденти Леопольд Ященко та Надія Світлична аж наприкінці 1980-х років; нову версію пісні записали на українському радіо у виконанні хору "Гомін".