Вона не просто розповідає історію, а розмірковує, запитує, шукає відповіді разом із читачем.
Чайка ‒ центральний образ твору ‒ це алегорія людини, відштовхнутої суспільством, що залишилася наодинці зі своїми думками та проблемами, людини, яка стоїть перед вибором: лишатися з "гуртом" чи плисти самостійно, попри ризик. Водночас чайка символізує прагнення до мрії та віру у власні сили та незалежність. Крила – символ духовної свободи, творчості, піднесеності над повсякденням та відваги. Крижина – тонка межа між безпекою і ризиком, між минулим і майбутнім; тимчасова опора, ілюзорна безпека, яка може зникнути. Зима уособлює минуле, яке вже не таке сильне, як колись. Фраза "В цьому році зима не вдягала білої свити" передає ідею слабкості холоду перед теплом весни, змін і руху. Крига ‒ старе, що минає. Відкриті двері протоки ‒ нові можливості, шлях уперед. Весняна вода – очищення, позитивні зміни, які неможливо зупинити.
Примітки та корисна інформація:
Вірш є самостійним другим уривком з поеми "Чайка на крижині", написаної в березні 1958 року в польському місті Щецин, що розташоване на річці Одра. Сповнена особистими переживаннями авторки поема ґрунтується на її ваганнях залишитися в Польщі чи повернутися на Батьківщину, але водночас відмовитися від кохання. Твір вийшов друком в складі збірки "Мандрівки серця" 1961 р.