Павло Тичина — Я утверждаюсь (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Сторінка 2 з 2

/ Яка біда мене, яка чума косила! — / а сила знову розцвіла" ‒ повторюється тричі.

  •       Анафора: "Щоб жить — …".
  •       Епіфора: "Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу" ‒ повторюється 6 разів наприкінці строф.
  •       Гіпербола: "…якого Правди сила ніким звойована ще не була", "Щоб жить — я всі кайдани розірву", "вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю!".
  •     Градація: "Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, …", "Тевтоніє! Мене ти пожирала, / як вішала моїх дочок, синів / і як залізо, хліб та вугіль крала... / О, як твій дух осатанів!", "На українських нивах, на російських, на білоруських — я прошу, молю!", "своїх орлів скликаю, кличу, зву..."; "Ще буде: неба чистої блакиті, / добробут в нас підніметься, як ртуть, / заблискотять косарки в житі, / заводи загудуть..." ‒символи відродження, мирного майбутнього.
  •       Інверсія: "Я єсть народ, якого Правди сила", "Щоб жить — ні в кого права не питаюсь", "Мене ти пожирала", "Нехай ще в ранах я", "світ весь буде подивлять", "життям багатим розсвітаюсь", "кладу я дошку гробову".
  •       Асонанс звуків [а], [о], [и], [і] та алітерація [ж], [в], [с], [р] i [к].

  • Образи та символічні образи:

    •       Ліричний герой ‒ народ ‒ постає як уособлення незламної нації. Його коріння ‒ у правді, у свободі, в дусі опору; він не сахається ран своїх і гіркот, позаяк кожна біда лише загартовує його. Гордий образ народу у протиставленні зловісним силам "фашистської гиді" проходить крізь увесь вірш строфою-рефреном. Слід зазначити, що власне поетове "я" тут невіддільне від образу народу, можна сказати автор – це його голос.
    •       Тевтонія – символ фашистської Німеччини, ворога. Об'єкт народної ненависті.
    •       Орли – ще одне лексико-синонімічне вираження образу радянського народу: "своїх орлів скликаю, кличу, зву".
    •       Неба чистої блакиті простір для польоту орлів, для творчих звершень народу.
    •       Земля-росиця є безцінною для народу: і знекровленою ворогом, і оновленою, відбудованою радянськими людьми. І сіяти її означає утверджувати правоту своєї боротьби, відданості священним ідеалам.

    Примітки та корисна інформація:

    Вірша поет присвятив визволенню Києва. Бувши в евакуації в Уфі з іншими письменниками, Тичина вирішив підтримати бойовий дух населення, і тому у творі відчувається піднесений настрій та щира любов до Батьківщини.


    1 2