Тарас Шевченко — Думка ("Тече вода в синє море...") (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Напрям, течія: Романтизм.

Вид лірики: Філософська.

Рік написання: 1838. ("Він мені дав гарних стихів на збірник", ‒ повідомляє Є. Гребінка в листі до Григорія Квітки-Основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу Шевченком творів для публікації).

Віршування твору: Силабо-тонічне (народнопісенне), наявне також метричне віршування; автор використовує і чергує різні віршові розміри, як-от ямб (U_), амфібрахій (U_U) та хорей (_U). Написано 14-складовим віршом, коломийковим розміром (8 + 6 складів із паузою після восьмого складу):

Те чé  во дá  в  сú нє  мó ре,

Тá  не  ви ті кá є;

Шу кá  ко зáк  сво ю́  дó лю,

А   дó лі  не мá є.

Римування: Римуються парні рядки.

Рими точні: витікає – немає, море – говорить, покинув – дівчину, жити – поговорити, море – горе, ключами – тернами.

Строфа: Вірш складається з двох строфоїдів – уривку "Тече вода в синє море,… Ні поговорити" з шістнадцяти рядків та "Сидить козак на тім боці, — …Заросли тернами." з восьми рядків.

Провідний мотив, мотиви:

•      Туга за домом, батьками, коханою, рідним краєм.
•      Контраст між очікуванням і реальністю ("думав, доля зустрінеться ‒ спіткалося горе").
•      Розчарування у пошуках долі.
•      Людська безпорадність перед обставинами.
•      Байдужість чужого світу.

Тема:

Зображення самотності й розпачу козака на чужині, далеко на морі.

Ідея:

Співчуття ліричному героєві, який втратив зв'язок з рідними, Батьківщиною ‒ свою духовну опору.

Основна думка: де б не перебувала людина, її душа завжди лине до свого коріння.

Художньо-стильові особливості:

•        Присутні ознаки соціально-побутової (сімейні зв'язки козака) та патріотичної (туга за Батьківщиною) лірики.
•        Простота народної мови та лаконічний стиль надають віршу глибокої емоційності.
•        Також є риси фольклору, як-от символічні образи та форма народної поетики.
•        Паралелізм: природні образи ‒ море, журавлі, шляхи ‒ відображають емоційний стан ліричного героя.
•        Внутрішній монолог ‒ думка, що звертається до козака, як засіб драматичності.
•        Вірш побудований на контрастах і внутрішніх суперечностях, що підсилює емоційну напругу; автор часто використовує риторичні запитання, що підкреслює непевність та сумніви ліричного героя.
•        Автобіографічні мотиви. Вірш відображає біль самотності, який добре знайомий самому Шевченку.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•      Епітети (сталі): "синє море", "ненька старенька", "молода дівчина", "шляхи биті" ‒ поширені в українському фольклорі словосполучення.
•        Метафори: "тече вода в синє море, та не витікає", "шука козак свою долю", "грає серце козацькеє", "журавлі летять собі додому ключами", "шляхи биті заросли тернами".
•        Уособлення: "тече вода в синє море", "море грає", "а долі немає", "думка говорить", "доля зустрінеться", "спіткалося горе".
•        Гіпербола: "пішов козак світ за очі" ‒ фразеологізм.
•       Паралелізми: "Тече вода в синє море, та не витікає, шука козак свою долю, а долі немає", "Грає синє море, грає серце козацькеє", "Сидить козак на тім боці, грає синє море", "На чужині не ті люде, — Тяжко з ними жити!", "Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе", "А журавлі летять собі додому ключами / Плаче козак — шляхи биті заросли тернами".
•        Риторичні запитання: "Куди ти йдеш, не спитавшись?", "На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину?".
•        Риторичний оклик: "Тяжко з ними жити!".
•     Анафора: "Грає синє море, / Грає серце козацькеє", "Ні з ким буде поплакати / Ні поговорити".
•      Антитеза: "Шука козак свою долю, / А долі немає", "Думав, доля зустрінеться, — Спіткалося горе".
•     Градація: "монолог" думки – "Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув / Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?"; "Тяжко з ними жити! / Ні з ким буде поплакати, / Ні поговорити".
•     Інверсія: "тече вода", "шука козак", "пішов козак", "грає море", "грає серце", "сидить козак", "плаче козак".
•       Асонанс [о], [е], [а] та алітерація [с], [к], [р] і [ш].