Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-скарга.
Напрям, течія: Романтизм з елементами реалізму.
Рік написання: 1850.
Вид лірики: Громадянська (соціально-побутова), філософська.
Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм (UU): в рядку повних чотири стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Най пéр ші сльó зи! Я́ не знá ю,
Чи є́сть у Бó га лю́ те злó,
Що б ý тій хá ті нé жи лó?
А хá ту рá єм на зи вá ють!
Римування: Змішане; здебільшого паралельне/суміжне (АА, ББ), однак трапляється ще кільцеве (АББА) ― напр., "Носити воду школярам / Брати на панщину ходили, / Поки лоби їм поголили! / А сестри! сестри! Горе вам" та перехресне (АБАБ) римування ― уривок "Хула всьому! Ні, ні! Нічого / Нема святого на землі... / Мені здається, що й самого / Тебе вже люди прокляли!".
Рими точні: паничі – живучи, творили – хвалили, сміючись – колись, називають – раєм – не знаю, зло – жило, раєм – гаєм, села – повила, співала – переливала, гаю – раю, неволя – ніколи, дають – мою, могилу – положила, дітьми – ми – людьми, голі – долі, школярам – вам, ходили – поголили, молодії – чужії – побіліють, живете – умрете, згадаю – раї, села – діла, землі – розвели, живемо – оремо, благаєм – поливаєм, еси – небесі, волі – голі, над нами – панами, дивись – похиливсь, ставом – купають, рай – спитай, хвала – діла – хула, святому – нікому, нічого – самого, землі – прокляли.
Строфа: Складається з трьох строфоїдів (строфоподібна єдність віршованих рядків довільної кількості з частими перенесеннями, римування не окреслює строфи, є наскрізна рима та часті перенесення) на основі двовірша, дистиха, за змістом: уривку "Якби ви знали, паничі, …А хату раєм називають!" з 13 рядків, уривку "Не називаю її раєм, …У наймах, сестри, й умрете!" з 30 рядків, та уривку "Мені аж страшно, як згадаю …Тебе вже люди прокляли!" з 35 рядків.
Провідний мотив, мотиви:
- Соціальна несправедливість.
- Сімейна трагедія (сирітство, зламані долі); особиста драма стає метафорою цілого покоління.
- Співчуття до простих людей.
- Зневіра не лише в Бога, а й у справедливість як таку: де шукати справедливість, якщо навіть небо мовчить?
- Відповідальність лежить не лише на плечах тих, хто зло робить, а й на тих, хто його допускає.
- Протилежність прекрасної флори та жахливого людського існування.
- Природа як мовчазний свідок.
Тема: Зображення справжнього життя українських селян-кріпаків, сповненого тяжкої праці, злиднів і сліз; викриття лицемірства паничів, що його романтизують.
Ідея:
- Осуд суспільного устрою, який перетворює людське життя на "пекло".
- Протест проти бездіяльного споглядання та надмірної релігійної покірності, яка не рятує від кривди.
Художньо-стильові особливості:
- Вірш є автобіографічним, оскільки ліричний герой у творі — сам поет. Твір сповнений переживаннями-спогадами Тараса Григоровича про важке й сумне дитинство, проведене у рабській залежності від панів.
- Похмурий, трагічний, відчайдушний тон, філософські роздуми про долю, характерні для Шевченка періоду заслання.
- Романтична емоційність і водночас реалістичне відтворення дійсності.
- Побудовано на контрасті: рай — пекло, хата — могила, пани — кріпаки, святе" — прокляте, "радість та хвала" — "кров і сльози".
- Простота мови: народна лексика відображає українську ідентичність та психологію. Однак цікавим є вживання архаїзмів "єсть", "єси".
- У творі використано звороти й образи, характерні для українського фольклору (драматизація завдяки риторичним звертанням та запитанням).
- Використання смислових перенесень, напр., "За що, не знаю, називають / Хатину в гаї тихим раєм....", робить розповідь більш зв'язною.
- Ознаки елегії: задумливий характер, почуття розпачу, глибока лірична напруга тощо.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "тихий рай", "найперші сльози", "люте зло", "чистий став", "тяжкая робота", "добра матір", "малі та голі діти"", "лиха доля", "голубки молодії", "праведна земля", "зелений гай", "зелені віти", "дивнії діла".
- Метафори: "…називають хатину в гаї тихим раєм", "зло, що б у тій хаті не жило", "свою нудьгу переливала в свою дитину", "я бачив пекло", "у могилу нужда та праця положила", "батько не витерпів лихої долі", "у наймах коси побіліють", "ми в раї пекло розвели", "лани братами оремо і їх сльозами поливаєм".
- Уособлення: "гай зелений похиливсь", "з-за гаю виглядає ставок", "верби геть понад ставом купають зелені віти".
- Метонімія: "Мої там сльози пролились".
- Порівняння: "розлізлися межи людьми, мов мишенята", "ставок неначе полотно".
- Градація: "Там неволя… Там матір добрую мою, / Ще молодую — у могилу / Нужда та праця положила… Там батько…умер на панщині!..