Павло Глазовий — Кухлик (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Гумореска.

Напрям, течія: Постмодернізм, реалізм.

Віршовий розмір: Чотиристопний ямб; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).

Римування: Паралельне або суміжне (ААББ).

Рими точні: столиці – крамниці, краю – понімаю, смужка – кружка, брови – мови, бідова – мова, дід – слід, корови – мови.

Строфа: Твір складається з 14 рядків різної довжини, не поділених на строфи.


Провідний мотив, мотиви:

  •      Зневага до української мови.
  •      Національна й культурна свідомість.
  •      Конфлікт села і міста.

Тема:

Зображення розмови між дідусем і продавчинею в крамниці.


Ідея:

Возвеличення рідної мови, заклик до її шанування й вивчення, а також гостре засудження тих, хто нехтує нею.

Основна думка: мова ‒ це основа ідентичності; від неї залежить, ким ми є.


Художньо-стильові особливості:

Дивіться також

  •      Гумореска побудована як діалог героїв, що додає жвавості ритму.
  •      Побутова ситуація як художній прийом.
  •      Комічний сюжет та легка іронічна тональність, а не жорстка сатира, як, напр., у байки.
  •      Виразна мораль наприкінці.

Художні засоби, стилістичні фігури:

  •      Паралелізм: "Має гроші — не мина жодної крамниці".
  •      Риторичні запитання: "Что? Чево? Я нє понімаю.".
  •      Риторичне звертання: "Кухлик, люба, покажіть…".
  •      Уособлення: "Має, бідна, язика і не знає мови (корова)".
  •      Контраст: селянин, який знає солов'їну, та продавщиця, яка її не визнає. Ця протилежність робить гумореску ще більш виразною.
  •      Антитеза: українська мова vs "свой язик".
  •      Алегоричне порівняння: корова з язиком, яка не знає мови, як символ людини, що зневажає рідну мову.
  •   Сарказм: Увесь твір пройнятий витонченим, проте різким сарказмом, який найбільше відчувається в останніх рядках; головний "удар" спрямований на продавчиню, яка вважає своє невігластво приводом для гордощів.
  •      Інверсія: "попросив він", "сказав дід".
  •      Асонанс [у], [о], [а] та алітерація [п], [ж], [к] i [д].

Образи та символічні образи:

  •      Дід – головатий селянин, символ народної мудрості та патріотизму.
  •    Продавщиця – міська жителька, яка не розуміє української мови; уособлення відчуженої від власного коріння генерації.
  •    Кухлик / кружка ‒ предметна деталь, що запускає мовний конфлікт; символ української мови й культури.


Дивіться також: