Літературний рід: Лірика.
Жанр: Гумореска.
Напрям, течія: Постмодернізм, реалізм.
Рік написання: 1982.
Віршовий розмір: Змішаний, домінує хорей; закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U).
Вíн на сцé ні в трé тій дí ї | Ви кó чу є бóч ку!
Римування: Римуються парні рядки.
Рими точні: боки – роки, режисери – прем'єри, синочку – бочку.
Строфа: Твір складається з трьох строф по чотири рядки в кожній.
Провідний мотив, мотиви:
- Конфлікт батьківських сподівань і схильностей дитини.
- Видавання бажаного хисту за існуючий.
- Комічне в буденному житті.
Тема:
Зображення матері, що пишається своїм сином за його театральний талант, який він "блискуче" продемонстрував в третій дії на сцені.
Ідея:
Висміювання хвалькуватості, сліпої материнської любові та перебільшеної гордості за незначні досягнення своїх дітей.
Основна думка: не маючи здібностей, ніколи не станеш справжнім професіоналом.
Художньо-стильові особливості:
- Динамічний стиль розповіді.
- Проста побутова мова.
- Лаконізм і точне влучання в соціальну реальність.
- Гумор тут побудований на контрасті між очікуваннями і реальністю ‒ несподівано абсурдна розв'язка в останньому рядку.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "найважча роль", "любий синочок".
- Метафори: "вихваля…на всі боки", "муштрували хлопця".
- Риторичний оклик: "Викочує бочку!".
- Гіпербола: "дуже довго муштрували", що підкреслює комічність ситуації.
- Зменшувально-пестливе слово: синочок (повторюється двічі).
- Тавтологія: "перша прем'єра".
- Сарказм: "роль найважчу доручили", хоча ця роль – дріб'язкова.
- Антиклімакс: очікується велика подія, але насамкінець хлоп "викочує бочку".
- Інверсія: "роль найважчу доручили", "муштрували хлопця режисери", "вихваля синочка мати".
Образи та символічні образи:
- Мати – турботлива, дуже любить сина і хоче, щоб він самореалізувався. Вона не звертає уваги на відсутність у сина акторського обдарування, адже впевнена, що досягнути творчих вершин можна дисципліною й багаторазовим повторенням.
- Синочок ‒ (про нього судимо зі слів матері) чемний, підкорюється бажанню мами, проте ані таланту, ані прагнення стати актором у нього, найімовірніше, немає.
Павло Глазовий черпав натхнення з родинних взаємин. У цій гуморесці автор не просто розважає читача, а змушує замислитися: чи справді варто робити з мухи слона?