Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-повчання.
Напрям, течія: Модернізм, символізм.
Рік написання: 1956.
Вид лірики: Громадянська (патріотична), філософська.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Не хáй во нá що рá зу слý жить вáм,
Хоч í жи вé сво ї́м жи вúм жит тя́м.
Римування: Римування (АБАБВВ).
Рими: лози – сльози, ненастанно – слухняно, вам – життям, співає – немає, гнів – учителів, перлина – людина, словник – садівник, провалля – Даля, порад – сад.
Строфа: Вірш складається з трьох строф по шість рядків у кожній.
Вид строфи: Шестивірш.
Провідний мотив, мотиви:
- Байдужість та недбалість ― головна загроза мові.
- Наша щоденна праця над вдосконаленням мови.
- Готовність учитися є запорукою культурного здоров'я нації.
Тема: Заклик до дбайливого, шанобливого й відповідального ставлення до рідної мови: уважно стежити за її чистотою, щодня послуговуватися нею в побуті та збагачувати свій словниковий запас.
Ідея: Оспівування мови як основи національної ідентичності; її краси, сили та багатства.
Основна думка: "Плекайте мову. Пильно й ненастанно".
Художньо-стильові особливості:
- Імперативи ("Плекайте", "Політь", "Не бійтесь", "Збирайте", "не лінуйтесь") як засіб звернення-настанови: наголошують на моральній відповідальності й підтримують ритм.
- Відчутні риси неокласицизму: гармонійність форми, культура слова, інтелектуальність, плавна врівноважена інтонація, апеляція до класичної традиції (метафори садівництва, краси, праці).
- Стилістика поєднання інтимного ("Не майте гніву до моїх порад") й громадянського.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "пильно й ненастанно", "чистіша від сльози", "вірно і слухняно", "гомін морський", "пишний яр", "сумне провалля", "розумний садівник", "достиглий овоч".
- Метафори: "плекайте мову, …політь бур'ян", "У тому гомоні морськім", "кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина", "Не бійтесь заглядати у словник", "збирайте…достиглий овоч у Грінченка й Даля, "не лінуйтесь доглядать свій сад".
- Уособлення: "мова живе своїм живим життям, служить, буде чистіша", "океан співає", "народ говорить".
- Порівняння: "як парость виноградної лози, плекайте мову", "як океан співає — народ говорить", "мудріших, ніж народ, …", "як розумний садівник".
- Антитеза: "І любов, і гнів / У тому гомоні морськім", "Це пишний яр, а не сумне провалля".
- Перелічення: "це перлина, це праця, це натхнення, це людина".
- Повтори (тавтологія): "живе своїм живим життям", "це…".
- Інверсія: "Немає мудріших, ніж народ, учителів".
- Алітерація [п], [с], [ж], [н], [м] та асонанс [о], [е], [а].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ― власне автор ― мудрий чоловік, який знає цінність слова. Він говорить про рідну мову з такою ніжністю, що ці почуття передаються і читачам.
- Мова у творі як живий організм ― вразливий, та дуже сильний, якщо про нього дбати; як скарб, який не можна загубити; як знаряддя, яке треба вивчати.
- Виноград (лоза) ― в українській традиції це символ достатку й родючості; може означати й тяглість культурної традиції.
- Сад ― мовне середовище.
- Бур'ян ― мовне "сміття": суржик, вульгаризми, нецензурна лексика тощо.
- Океан ― безмежність мовного надбання народу, своєрідна "хвиля" голосів, емоцій багатьох поколінь.
- Словник ― джерело знань, опори, простір відкриття. Його порівняно з "пишним яром" ― плідна западина, де росте все найкраще.