Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш / моральний заповіт.
Напрям, течія: Модернізм, експресіонізм.
Вид лірики: Громадянська (патріотична) та філософська.
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб; в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
"Не трé ба слíв! Хай бý де тíль ки дí ло!
Йо гó ро бú — спо кíй ний í су вó рий,
Не плý тай дý шу ý го рí ння тí ла,
Схо вáй свій бíль. Зло мú рап тó вий пó рив".
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: діло – тіло, суворий – порив, союзі – сміюся, болем – волю, ніжність – сніжний, сміливість – зливі, намітив – примітив, сувора – ворог.
Строфа: Вірш складається з чотирьох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Самодисципліна й вірність ідеалам.
- Випробування роблять людину сильнішою.
- Сміливість – це не відсутність страху, а здатність його подолати.
- Віра у призначення людини, визначене Богом.
- Любов до Батьківщини, і готовність присвятити їй своє життя.
- Відмова від прощення для ворогів.
Тема: Розмова ліричної героїні з сучасниками про важливість залишатися собою, не втрачати баланс між обов'язком і власними почуттями.
Ідея: Уславлення здатності за будь-яких обставин залишатися людяним, сумлінно виконувати свою справу та мужньо долати всі негаразди.
Основна думка: "Не треба слів! Хай буде тільки діло!" — заклик до активної життєвої позиції; слова не мають значення без сміливих вчинків.
Художньо-стильові особливості:
- Поєднання високого пафосу з щирою інтимністю.
- Контрастні пари біль-сміх, біль-щастя, душа-тіло, "палити серце в хуртовині сніжній" яскраво демонструють повноту буття.
- Символічність образів природи.
- Настрій ― життєствердний, оптимістичний.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "спокійний і суворий", "раптовий порив", "святий союз", "гострий біль", "сніжна хуртовина", "холодна злива", "я тверда й сувора", "ясні привіти".
- Метафори: "біль бринить", "сміх рветься джерелом на волю", "даю без міри ніжність", "Палити серце в хуртовині сніжній, / Купати душу у холодній зливі" ― горіти ідеєю, не боятися складнощів; "Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив".
- Антитеза: "Не плутай душу у горіння тіла", "Мій біль бринить, зате коли сміюся".
- Оксюморон: "Душа і тіло, щастя з гострим болем", "палити серце в хуртовині" — виражають боротьбу протилежностей.
- Риторичні оклики: "Не треба слів! Хай буде тільки діло!", "То сміх мій рветься джерелом на волю!".
- Риторичне звертання: "О, краю мій, ...".
- Анафора: "Не треба…", "Не плутай…", "Не лічу…", "Не діставав…" —створюють ритмічну напругу й урочистість тону.
- Інверсія: "в хуртовині сніжній".
- Асонанс [е], [і], [о] та алітерація [с], [ш], [б], [м], [в], [н].
Образи та символічні образи:
- Лірична героїня ― власне поетка ― це щира, вразлива, але водночас безкомпромісна й рішуча особистість зі стоїчним характером.