Літературний рід: Лірика.
Рік написання: 1885.
Жанр: Ліричний вірш-мініатюра.
Напрям, течія: Модернізм, символізм.
Вид лірики: Пейзажна.
Віршовий розмір: Чотиристопний хорей з пірихієм (UU); в рядку повних чотири стопи, закономірність – наголошений склад чергується ненаголошеним (_U):
Нá зе лé но му гор бóч ку,
У́ виш нé во му са дóч ку,
Римування: Паралельне або суміжне (АА, ББ).
Рими точні: горбочку – садочку, хатинка – дитинка, виглядати – мати, хатинки – дитинки, засвітило – звеселило.
Строфа: Вірш складається з десяти рядків, неподілених на строфи.
Провідний мотив, мотиви:
- Чекання дитинки-хатинки на матір-сонце.
- Любов до рідної домівки.
- Спокій сільського життя.
Тема:
Зображення української оселі в природному оточенні та її одухотворення через образ дитини й матері.
Ідея:
Утвердження тепла, любові й затишку як основи гармонії між людиною та природою.
Художньо-стильові особливості:
- Твір побудований на простоті й ясності образів, близьких до народної уяви.
- Повтори посилюють колисковий ритм і спокійний настрій.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "зелений горбочок", "біла хатинка".
- Уособлення: хатинка "притулилася, вийшла виглядати"; сонце "вийшло" і "звеселило".
- Порівняння: "…хатинка, мов маленькая дитинка", "немов мати до дитинки, вийшло сонце".
- Зменшено-пестливі слова: горбочку, садочку, хатинка, маленькая дитинка — надають текстові лагідності й ліризму.
- Інверсія: "притулилася хатинка", "вийшло сонце".
- Асонанс [и] та алітерація [т], [к].
Образи та символічні образи:
- Хатинка — символ рідного дому, України, захищеного й живого простору.
- Дитинка — уособлення беззахисності, чистоти, потреби в любові.
- Мати — уособлення турботи, джерело життя.
- Сонце — символ материнської ласки, життєдайної сили, Божого благословення.
- Вишневий садок — традиційний український символ краси та родинного щастя.
Примітки та корисна інформація:
Вірш вперше надруковано в альманасі "Перший вінок" (м. Львів, 1887 р.).