Рік написання: 1937.
Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш / елегія.
Напрям, течія: Модернізм, символізм.
Вид лірики: Пейзажно-філософська з елементами інтимної (любовної).
Віршовий розмір: П'ятистопний ямб з пірихієм (UU); в рядку повних п'ять стоп, закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Про зó рий сí чень нé бо роз тво рúв
І знó ву свíт ло свí то ві я вúв.
Сріб лí є ó брій в нíж но му ту мá ні;
Ши рó ко дéнь роз дáв бли скý чі грá ні,
Римування: Паралельне або суміжне (АА, ББ).
Рими точні: розтворив – явив, тумані – грані, дні – вогні, рукою – мною, любов – знов, потоком – одиноко, рука – ріка, смерканні – убранні.
Строфа: Вірш має сонетоподібну структуру з 16 рядків на основі двовірша (дистиха).
Провідний мотив, мотиви:
- Єдність людини та природи.
- Втрачене кохання і самотність.
- Швидкоплинність людського щастя та неможливість його повернення.
Тема: Зображення зимового пейзажу, на тлі якого в пам'яті ліричного героя оживає втрачений коханий образ.
Ідея: Спогади про минуле почуття здатні приносити смуток і тривогу.
Художньо-стильові особливості:
- Наявні риси елегії: сумний ностальгійний настрій; сповідальність; особисті роздуми про минулі події; віршування на основі двовірша; розмірений, медитативний ритм.
- Дослідники визначають унікальний стиль поета як "тихий модернізм", що полягає у винятковій духовній зосередженості, так званій трансцендентній інтравертності.
- Властиві художній міфологізм і фольклоризм (Дунай-ріка).
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "прозорий січень", "ніжний туман", "блискучі грані", "щасливі дні", "сонячний вогонь", "таємна рука", "первісна затаєна любов", "мляве серце", "весняний потік", "мрійне смеркання", "мила постать в білому убранні".
- Метафори (уособлення): "січень небо розтворив …світло світові явив", "срібліє обрій в ніжному тумані", "день роздав блискучі грані", "щасливі дні… спопеліли …встають передо мною", "любов… напливає", "незаймано пливе Дунай-ріка".
- Порівняння: "Як віяло, таємною рукою розгорнене, встають передо мною".
- Риторичні запитання: "Хто погубив його? Чия рука?", "Де ж огнище на мрійному смерканні?", "Де постать мила в білому убранні?".
- Паралелізм: природа як відображення внутрішнього стану ліричного героя.
- Анафора: "І …".
- Інверсія: "срібліє обрій", "пливе Дунай-ріка".
- Асонанс [о], [і], [а] та алітерація [р], [с], [п], [н].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ― самотній споглядач, чутливий, спостережливий чоловік з глибоким внутрішнім світом, який сумує і плаче за перебутим. Він усвідомлює всю трагічність утрати, що виливається у риторичні запитання, сповнені відчаю та безвиході.
- Прозорий січень символізує новий початок, відновлення, але також несе в собі відчуття печалі та емоційного холоду.
- Світло — духовне прозріння, очищення.
- Дунай-ріка — архетипний образ вічного плину часу й життя, а також фольклорний символ межі між світами (реальністю і спогадом, життям і смертю, батьківщиною і чужиною).