Літературний рід: Лірика з елементами ліро-епосу.
Рік написання: між 1923-1926.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Модернізм, реалізм.
Вид лірики: Громадянська, філософська.
Віршовий розмір: Змішаний; анапест – два ненаголошені склади чергується наголошений (UU_) та ямб – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
— Роз ка жú ме ні, сú вий дí ду,
Про сво ї́ па ру бóць кі днí,
Чи га ня́в ти по бí ло му свí ту,
Як óсь до ве лó ся ме нí?
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: діду – світу, дні – мені, країни – руїни, фронтах – дах, повстання – настала, панів – посумнів, ногами – мами, степи – гриби, Україні – переміні, я – моя, заводи – природи, літаки – кістки, поїду – сліду, куток – згадок, юначе – кряче, мене – сумне, надії – дії, ноги – дороги, доріг – пробіг, немає – згадає, причин – чим, нетеча – порожнеча, мілка – важка, бачив – юначе, пережив – тужив, огиду – діду, є – своє.
Строфа: Вірш складається з п'ятнадцяти строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Протиставлення енергії нової людини доби революцій і соціальних змін — втомленій душі старого часу.
- Осуд старшого покоління за громадянську бездіяльність.
- Самотність, втома й розчарування людини у світі змін.
Ідея: Людське життя має сенс лише тоді, коли воно сповнене ідеалу (віри, боротьби й творення).
Основна думка: "Ех! марно ж ти, сивий діду, промарив життя своє!".
Художньо-стильові особливості:
- Контрастність: зіставлення молодості, що прагне майбутнього, й старості, яка тужить за втраченим.
- Ознаки балади у творі: сюжетна лінія (розмова, спогади героїв) і водночас емоційність (ліричні роздуми), наявність конфлікту (драматичне протиставлення), повчальний фінал-підсумок.
- Настрій — песимістичний (скарги на безсилля, безрадісність життя). В цьому простежується вплив німецького романтизму, характерний для лірики Загула.
- Розмовна мова (напр., "ганяли мене по фронтах") додає тексту невимушеності.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "сивий дід", "білий світ", "далекі країни", "рідний дах", "молоді ноги", "велетенські заводи", "холодні кістки", "глибокий слід", "колишній світ", "старече сумне життя", "далекі дороги", "гнила, болотяна, цвіла, мілка нетеча", "глуха порожнеча", "важка втома", "гірка огида".
- Метафори: "ганяв по білому світу", "ганяли мене по фронтах", "У вихрах війни і руїни / Забув я свій рідний дах", "Палали вогні повстання", "…молодими ногам переміряв гори й степи", "І в великій оцій переміні / Є крапля крові й моя", "Не лишаю глибокого сліду, / Не збираю думок і згадок", "На дрібницях розбилися дні…", "Натрудив і я свої ноги / Об каміння далеких доріг…", "На серці глуха порожнеча / І втома така важка", "більше див пережив".
- Уособлення: "воля настала", "розбіглись юнацькі надії", "сили немає", "душа не згадає, не затужить",
- Порівняння: "Ми росли, як у лісі гриби" — символ безпритульного дитинства; "багато таких, як я", "як вороном кряче старече життя сумне", "життя, мов гнила нетеча".
- Риторичні запитання: "Чи ганяв ти по білому світу, / Як ось довелося мені?", "…чого посумнів?", "Грієш холодні кістки?", "Та чи ти зрозумієш мене?", "Чи за чимось ти в світі тужив?", "Чи гірку відчував огиду / До всього, що було і є?".
- Риторичні оклики та звертання: "Розкажи мені, сивий діду, ...", "Діду!", "Розповів би тобі, юначе, …", "Розкажи ж мені ти, юначе, …", "Ех! марно ж ти, сивий діду, / Промарив життя своє!".
- Синекдоха: "Забув я свій рідний дах" — рідну домівку, близьких, батьківщину; "є крапля крові й моя".
- Метонімія: "Поїхав і я на панів…".
- Гіпербола: "Тепер по всій Україні / Багато таких, як я".
- Перелічення: "Я люблю велетенські заводи, / Залізниці, мости, літаки", "гнила нетеча, / Болотяна, цвіла, мілка…".
- Антитеза: "Я люблю… / А ти…".
- Рефрен: "Розкажи ж мені, сивий діду, / Про свої… дні".
- Іронія: "Я бачив далекі країни / (Ганяли мене по фронтах)", ""на лоні природи" — Грієш холодні кістки?".
- Тавтологія: "марно…промарив життя своє".
- Інверсія: "ганяв ти", "забув я", "палали вогні", "поїхав і я", "є крапля крові", "кряче життя сумне", "розбіглись надії", "розбилися дні", "натрудив я ноги", "промайнули дороги", "не скажу я".
- Асонанс [а], [і], [и] та алітерація [р], [д], [л], [п].
Образи та символічні образи:
- Юнак — уособлення нового завзятого покоління, цілеспрямованого й діяльного, але певною мірою відірваного від власного коріння ("не знає ні батька, ні мами", виросло серед руїни); воно немає глибоких почуттів чи прив'язаності, знаходиться в постійному русі, прагне змін — йому бракує душевної рівноваги.
- Дід — спустошений, зневірений, попри мудрість і досвід, він не знаходить гармонії, визнає своє життя "марним"; уособлення старої генерації.
- Дорога, мандрівка — життєвий шлях, пошук істини.
- Нетеча, болото — застій, беззмістовність життя, моральна втома.
- Заводи, залізниці, мости, літаки — символи нової епохи, прогресу, колективного творення.
- Сивина — час, досвід, згасання жаги до життя.
Примітки та корисна інформація:
Вірш увійшов до збірки "Мотиви", виданої 1927 року (з передмовою О.