Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Реалізм.
Вид лірики: Пейзажно-побутова.
Тематика: Дитяча поезія.
Віршовий розмір: Дактиль; в рядку неповних три стопи, закономірність – наголошений склад чергується двома ненаголошеними (_UU).
Щó за чу дó ва я днú на,
Снíг, на че срí бло, бли щúть!
Вúй шов ве сé лий хлоп чú на,
Швú дко з сан кá ми бі жúть.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: днина – хлопчина, блищить – біжить, гринджолята – хлоп'ята, них – ніг, упряжешся – женешся, вага – оббіга, маленька – швиденька, спущусь – опинюсь, зручніший – лютіший, збіжить – щемить, боятись – гуляти, козакам – нам, сонце – віконце, пора – двора.
Строфа: Вірш складається з семи строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Любов до природи рідного краю.
- Єднання людини з природою.
- Родинний затишок та турбота (в останній строфі, коли мама кличе додому).
- Заклик цінувати прості радощі життя.
Тема:
Зображення дитячих зимових розваг: катання на санчатах та гру в сніжки.
Ідея:
Оспівування, дитячої безтурботності, щирої радості від зими й активного дозвілля.
Художньо-стильові особливості:
- Оповідна структура (вірш як маленька історія), простота мови, близької до розмовного стилю – все орієнтовано на дитяче сприйняття.
- Використання діалектизмів ("ґринджолята"), звертань ("нумо", "ей"), емоційно-експресивних вигуків ("ой") додають емоційності, жвавості та автентичності викладу.
- Чіткий, легкий ритм сприяє музикальності.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "чудова днина", "веселий хлопчина", "прудких ніг", "гірка маленька", "пташка швиденька", "мороз лютіший".
- Метафори: "Коней не треба до них", "треба прудких ніг", "Носик з морозу щемить", "заходить вже сонце" (уособлення).
- Порівняння: "сніг, наче срібло, блищить", "наче та пташка швиденька, долі умить опинюсь".
- Риторичні звертання: "Нуте лишень, …", "Нуте у сніжки гуляти, …".
- Риторичні оклики: "Сніг, наче срібло, блищить!", "Ох, ті санки-гринджолята!", Треба прудких тільки ніг!", "Вже ж не яка там вага!", "Всякий тебе оббіга!", "Ой, як униз я спущусь!", "Треба рушать до двора!".
- Риторичні запитання: "Нуте лишень, хто зручніший?", "Швидше которе збіжить?", "Ей, чи ж морозу боятись / Та отаким козакам?!" ‒ підкреслює, що герої ‒ справжні сміливці, не бояться холоду; "Ой, чи заходить вже сонце?..", "Пізня така вже пора?..".
- Інверсія: "вийшов хлопчина", "роблять їх мудро хлоп'ята", "заходить сонце", "стукають мама в віконце".
- Зменшено-пестливі слова: хлоп'ята, ґринджолята, маленька гірка, пташка швиденька, носик, сніжки, віконце.
- Асонанс [а], [и], [і], [о] та алітерація [с], [н], [т], [к], [ш].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ життєрадісний, енергійний хлопчина, уособлює типового українського хлопчика.
- Санки-ґринджолята ‒ не лише атрибут дозвілля, але й символ дитячої свободи.
- Мороз, сніг уособлюють зиму та її сувору красу, що спонукають дітей до активності; "друзі" дитинства.
Примітки та корисна інформація:
Ґринджолята ‒ примітивні дитячі сани, як їх заведено називати в західних областях України; ймовірно, слово походить від румунського "grindă", тобто жердина.