Роальд Дал — Чарлі і шоколадна фабрика (характеристика та аналіз героїв твору)

Чарлі Бакет

Це головний герой твору, чемна, розумна й добра дитина. Ось що сказано про хлопчика на початку твору: "Бакети, звісно, не вмирали з голоду, але всім їм — обом дідусям, обом бабусям, батькові Чарлі, матері Чарлі і особливо малому Чарлі — з ранку до ночі здавалося, що животи поприсихали до спин. Чарлі було найгірше. І хоч батько з матір'ю часто за обідом чи вечерею віддавали йому свої порції, та хлопцеві все одно було мало, бо він ріс. Чарлі страшенно кортіло чогось ситнішого й смачнішого за капусту з капусняком. А понад усе він хотів... ШОКОЛАДУ". "Йдучи вранці до школи, Чарлі бачив у вітринах крамничок цілі стоси величезних шоколадних плиток. Він зупинявся й дивився на них, притискаючись носом до скла і стікаючи слиною. Щодня він бачив, як інші дітлахи виймали з кишень шоколадні цукерки й пожадливо їх поглинали, і це, звичайно, була для нього велика мука". "Але я ще не сказав вам про одне лихо, що мучило малого шоколадолюба Чарлі понад усе. Воно докучало йому набагато більше, ніж якесь там споглядання шоколадних плиток у вітринах крамниць чи поїдання іншими дітьми шоколадних цукерок просто перед його носом. Гіршої муки годі було уявити: У цьому місті, майже біля самої хатинки, де мешкав Чарлі, стояла ВЕЛИЧЕЗНА ШОКОЛАДНА ФАБРИКА!" "Чарлі Бакет міг відчути смак шоколаду єдиний раз на рік, на свій день народження. Уся родина заощаджувала для цього гроші і, коли наставав знаменний день, Чарлі з самісінького чудесного ранку дарували невеличку шоколадну плиточку. І щоразу він акуратно ховав цю плиточку в спеціальну дерев'яну коробочку і зберігав її, ніби вона була зі щирого золота. Кілька наступних днів не смів до неї навіть торкатися — тільки дивився. Коли ж урешті не витримував, то віддирав з куточка манюсінький шматочок паперової обгортки, щоб визирнув манюсінький шматочок шоколаду, а тоді відкушував звідти манюсіньку крихточку — аби тільки відчути цей чудесний солодкий смак, що поволі розтікався по язиці. На другий день відкушував ще одну крихточку, а тоді ще і ще. Отак Чарлі примудрявся розтягти десятицентову плиточку шоколаду більш як на місяць".

Він єдина хороша дитина серед володарів щасливих золотих квитків. Родина хлопчика дуже бідна, проте дружна та добра. Чарлі можна охарактеризувати безліччю приємних слів: чуйний, вихований, терплячий, щедрий, безкорисливий, нежадібний, турботливий, невимогливий, уважний, чемний, витривалий, дисциплінований тощо. Він дуже невибагливий і готовий жертвувати собою завжди та при будь-яких обставин. При цьому він має дещо, що дуже сильно притягує до нього Віллі Вонку. Що це? Річ у тому, що, попри убогість, Чарлі зростав у любові. Батьки щиро люблять його, а це для дитини найголовніше. Лише йому містер Віллі Вонка може довірити шоколадну фабрику і відкрити найдорожчі секрети приготування солодощів.

 Віллі Вонка

Найбільш працьовитий персонаж, власник фабрики солодощів. Він завжди був відданим своїй справі, постійно вдосконалює свою продукцію і придумує новинки-винаходи у світі солодощів. Саме такий підхід до справи зробив його фабрику найкращою у світі. Щоб підкреслити усі ці якості свого персонажа Р.Дал за основу прізвища Willy обирає слово wonk, що в перекладі з англійської означає "фанат". Портрет героя: "За відчиненими фабричними воротами стояв сам містер Вонка. І що то був за дивовижний чоловік! На голові він мав чорний циліндр. Одягнений був у фрак з розкішного темно-фіолетового оксамиту. Штани мав темно-зелені. Рукавички — перламутрово-сірі. А в руці тримав елегантну тростину з золотою бамбулькою. З його підборіддя стирчала акуратна чорна цапина борідка. А очі — очі він мав невимовно ясні. Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх. Ох, а яким він здавався розумним! Яким кмітливим, проникливим і енергійним! Він без упину посмикував головою, схиляв її і так і сяк, ніби вбирав усе довкола своїми ясними мерехтливими очима. Його рухи були швидкі, як у білки, спритної й хитрющої старої білки з парку".

Авґуст Ґлуп

Авґуст є першим щасливчиком, який знайшов Золотий квиток. Цей 9-річний хлопець був дуже товстий, а його лице нагадувало потворну грудку тіста з маленькими смородинками очей, що зажерливо поглядали на світ. Коли його попереджують про небезпеку, хлопець не чує нічого, крім поклику свого велетенського шлунка. Він ненажерливий, жадібний, постійно їсть та не може вгамувати свій голод. Звісно, йому не вистачає розсудливості. Він повинен менше їсти, особливо солодощів, вести здоровий спосіб життя та цікавитись ще чимось, окрім їжі.

Авґуст першим вибув з загадкового змагання Віллі Вонки, оскільки звалився у шоколадну річку через свою обжерливість і нерозсудливість. Умпа-лумпи заспівали пісню про Авґустуса Ґлупа, скупого тюфтельку-товстопупа, який день і ніч жере, але вони постараються змінити хлопця на краще. Кругозір Авґуста настільки малий, що обмежується тільки помислами про їжу. Він не може навіть хоч трохи передбачити наслідки своїх вчинків. Крім того, цей хлопчик дуже безпорадний. Він у всьому залежить від своїх батьків, не може без мами й кроку ступити. У кінці твору Віллі Вонка постарався, щоб хлопець став худим, як соломина.

Віолета Бореґард

Це нерозумна та нахабна дівчинка, яка стала чемпіонкою з жування жуйок. Її власний рекорд у жуванні однієї жуйки — три місяці підряд. Віолеті подобається чіпляти жуйки на стільці, кнопки ліфтів тощо. Вона впевнена, що переможе всіх, в усьому її підтримують батьки. Неслухняна дівчина попри заборону спробувала експериментальну гумку на фабриці Вонки і перетворилася на повітряну кулю, яка була схожа на чорницю. Від самої Віолети Бореґард лишилося тільки по парі крихітних ніжок та ручок, що стирчали з величезної круглої ягоди, та ще малесенька голівка нагорі. Вонка відправив її на сокочавильний цех, де з неї "вичавили усі соки", вона отримала здоровий вигляд, лише голова її залишилася фіолетовою.

Верука Солт

Це вередлива, заздрісна, нахабна дитина. Вона має багатого батька, який робить для своєї дочки все, що та забажає. Щоб виконати забаганку Веруки й знайти Золотий квиток, він купив мільйон шоколадок. Проблема дівчинки у тому, що батьки замість приділяти їй увагу і час, задовольняють усі її забаганки. Вони відкуповуються від дочки дорогими подарунками, оскільки є заможними людьми, живуть у достатку та можуть собі це дозволити. На фабриці дівчинці постійно потрібні то умпа-лумп, то човен з карамелі, то білочка, яка лущить горішки. Батьки обіцяють усе їй купити. Дівчина і її батьки дозволяють собі сперечатися з містером Віллі і навіть ображають його. Не дивно, що зайшовши без дозволу у горіховий цех, на дівчину накидаються білочки і перевіряють її голову, чи не пуста. А коли дівчина з батьками потрапляє у сміттєпровід, умпа-лумпи співають про вередливу Веруку, яка потрапила у сміття, бо її зіпсували батьки, які постійно їй потурали.

Майк Тіві

Хлопець неввічливий, агресивний, дуже любить дивитися телевізор, замість того щоб жити цікавим та різноманітним життям. Батьки зовсім ним не займаються. 9-річний хлопець понад усе любив дивитися фільми про бандитів і стрілянину, він і сам був обвішаний іграшковими пістолетами й автоматами. У "Телевізійному цеху" Майк без дозволу Вонки транслює себе через екран і зменшується до мініатюрних розмірів. Та додому він повертається височенним, у 3 метри, адже його видовжили у машині, яка випробовує розтяжність гумок. Умпа-лумпи співали про хлопця пісню і про всіх дітей, які весь час дивляться телевізор. У таких дітей в голові стає пусто, гниє уява, псується зір. І вихід з цієї ситуації такий: краще не дивитися телевізор, а читати книжки.

Умпа— лумпи

Це казкові персонажі, які прибули працювати на фабрику з Лумпаландії, жахливої країни у джунглях, де кишить найнебезпечнішими у світі звірюками. Умпа-лумпи жили у хатинках на деревах, щоб рятуватися від звірюк. Понад усе їм хотілося бобів какао. Та вони ніде не могли їх роздобути. Прибувши у джунглі, містер Вонка запросив їх на роботу на фабрику, а зарплатню вирішив видавати бобами.

Умпа-лумпи відіграють важливу роль, адже вони викривають погані риси характеру у дітей, співають про це викривальні пісні і вчать, як насправді потрібно виховувати дітей.

Батьки Чарлі Бакета

Вони жили дуже бідно, але любили одне одного, своїх батьків та єдиного синочка Чарлі. Ось цитата про їхнє життя: "Пан і пані Бакети спали з малим Чарлі Бакетом в іншій кімнатці, на матрацах на підлозі. Влітку це ще було сяк-так, а от узимку, коли по підлозі цілісіньку ніч віяли крижані протяги, ставало нестерпно. Вони й не мріяли купити кращу хату, чи хоч би ще одне ліжко, бо були дуже вбогі. З усієї родини роботу мав тільки пан Бакет. Він працював на фабриці зубної пасти, де цілий день сидів на лаві, накручуючи кришечки на тюбики з пастою. Але за накручування кришечок багато не платять, і бідолашний пан Бакет, хоч як багато він працював і як швидко накручував кришечки, ніколи не заробляв стільки, щоб купити бодай половину потрібних для такої великої родини речей. Грошей не вистачало навіть на харчі". Та не зважаючи на бідність, батьки дуже гарно виховали свого сина і сильно його любили. Вони не покинули напризволяще стареньких, дбали про них і цим давали приклад синові.