Літературний рід:
ліро-епос
Жанр:
балада
Напрям, течія:
романтизм
Віршовий розмір:
переважно ямб (із різною стопністю, наближення до тонічного вірша, властивого баладам)
Римування:
перехресне (ABAB), подекуди суміжне (AABB)
Строфа:
різнострофна (немає сталої форми, рядки групуються в епізоди-строфи різної довжини)
Тема:
злочин і невідворотність покарання, тріумф справедливості.
Ідея:
жодний злочин не може залишитися прихованим; вищі сили знаходять спосіб виявити винних.
Провідний мотив:
невідворотність кари та перемога правди, навіть коли здається, що злочинці сховалися серед натовпу.
Художні засоби та стилістичні фігури:
- Епітети: "супутники крилаті", "чорне плахіття", "безкровні лиця" — створюють драматичну атмосферу.
- Метафори: "голос серце крає"; "журливий гімн ериній".
- Порівняння: "люд шумить, мов море гра".
- Анафора та повтори: "Горе, горе…", "Тебе любитиму я, поки…" (у паралельних строфах).
- Контраст: світлий образ Івіка – темні постаті вбивць.
- Символи: журавлі як знак вищої справедливості.
Образи та символи:
- Івік – поет, обранець богів, що гине від рук злочинців; символ чистоти, мистецтва й беззахисності.
- Журавлі – свідки злочину, символ невідворотності покарання і втручання вищих сил.
- Еринії – образи відплати, що втілюють голос справедливості й провидіння.
- Натовп у театрі – уособлення громадської думки, яка стає суддею.
- Убивці – символ людської підлості й темряви.
Стислий переказ:
Поет Івік, прямуючи до Корінфа на свято, стає жертвою розбійників. Перед смертю він закликає журавлів бути свідками його вбивства. Тієї ж пори в Корінфі проходять урочистості, під час яких хор співає про невідворотність покарання за злочин. Раптом над театром пролітає ключ журавлів, і один із убивць вигукує згадку про Івіка. Це видає його і спільника. Народ захоплює злочинців, і справедливість бере гору.