Гаррієт Єлізабет Бічер-Стоу — Хатина дядька Тома (характеристика та аналіз героїв твору)

Том. Головний герой роману, чорношкірий раб родини Шелбі. Усі називали його дядько Том. У нього була дружина Хлоя та троє дітей. Том віддано служив Шелбі, на нього могли покластися у будь-яких справах, бо Том був чесним, справедливим, розумним і відповідальним. Том з Хлоєю жив у маленькій дерев'яній хатинці поблизу будинку господаря. Через борги містер Шелбі продав Тома работорговцеві Гейлі. Так почалися Томові поневіряння, але герой до кінця життя був непохитним у своїй вірі. Він дбав про свою безсмертну душу і у цій християнській істині знайшов сили до життя, терпіння й допомоги іншим.

Цитати: Містер Шелбі про Тома: "Том – не простий собі негр, і ці гроші дасть за нього кожен. Він надійний, чесний, здібний і порядкує всім моїм господарством чудово… Том – добрий, надійний, тямущий і побожний чоловік. Я довіряю йому все своє майно – гроші, господарство, коней, дозволяю йому їздити по всій країні, і ще жодного разу не траплялося, щоб він мене підвів чи обдурив", "То був високий на зріст, кремезний, міцної будови чоловік, з лискучою чорною шкірою і обличчям суто африканського типу, поважним та розумним на вигляд, а до того ж завжди добрим і приязним. Весь його вигляд виказував спокійну впевненість і гідність, але водночас було видно, що це людина простосерда й довірлива".

Тітонька Хлоя. Дружина дядька Тома, головна кухарка родини Шелбі. Хлоя являла собою взірець ретельності й методичності і додержувала порядку в кожній дрібниці. Вона виховувала трьох дітей і встигала неперевершено куховарити. Коли Тома продали, Хлоя почала заробляти і відкладати гроші, щоб викупити чоловіка.

Джордж Шелбі. Молодий панич, на початку твору йому тринадцять років. Джордж любив Тома, вчив його грамоти, часто навідувався у хатину. Джордж пізно отримав звістку про Томове нещастя, тож коли повернувся додому, зміг лише попрощатися з Томом, подарувати йому срібний долар і пообіцяти, що колись викупить його. Смерть Тома на його руках настільки вразила Джорджа, що він звільнив усіх своїх рабів.

Еліза. Молода красива квартеронка, що виглядала років на двадцять п'ять і працювала у Шелбі. Елізу від самого дитинства виховувала господиня, і дівчинка завжди була її улюбленицею і пестункою. У Елізи та її чоловіка був маленький син Гаррі. Коли Еліза випадково дізналася, що дядька Тома та її сина продали, то вирішила тікати з дитиною до Канади.

Цитати: "Живучи під дбайливим крильцем господині, Еліза досягла повноліття, не зазнавши лиха, що випадає на долю більшості вродливих рабинь, для яких краса так часто буває фатальною. Її віддали заміж за вродливого й здібного молодого мулата, раба з сусіднього маєтку, на ім'я Джордж Гарріс".

Джордж Гарріс. Чоловік Елізи, який працював у іншого господаря, якому не подобалися розум і гідність раба. Джорджа змушували копати й шарувати землю, він робив найтяжчу, найбруднішу роботу на фермі. Якось господар надумав одружити його з іншою, після цього Джордж вирішив тікати. Джордж був дуже здібним мулатом, вмів читати й писати. Після втечі Джордж вдавав іспанця, адже це дозволяла його зовнішність.

Цитати: "Джордж змайстрував машину очищати коноплі, що, зважаючи на мізерну освіту й підневільний стан винахідника, являла собою справжній витвір технічного генія, не гірший від бавовноочисника Уітні. Гарний на вроду, з приємними манерами, він був загальним улюбленцем на фабриці. Та оскільки перед лицем закону цей молодик вважався не за людину, а лише за річ, то всі його видатні здібності підлягали владі грубого, обмеженого й свавільного господаря".

Містер Артур Шелбі. Джентльмен, який жив у штаті Кентуккі і продав работорговцю Гейлі свого найкращого раба Тома на покриття всього свого боргу.

Цитати: "…в усьому здавався джентльменом, а оздоблення його будинку та й усі речі в кімнатах свідчили про те, що він людина заможна і навіть багата", "Загалом містер Шелбі був чоловік непоганий, вдачу мав добру та лагідну, до челяді ставився поблажливо, і негри в його маєтку не терпіли ні в чому нужди. Та десь перед тим він встряв у великі комбінації, що завдали йому чималого збитку, потім заплутався, в боргах, і Гейлі прибрав до рук більшість його векселів".

Місіс Емілі Шелбі. Дружина Артура, яка боляче переживала за долю Тома та Елізи з Гаррі. Емілі Шелбі важко прийняла вчинок свого чоловіка, пообіцяла тітонці Хлої викупити Тома і готова була давати уроки музики, щоб зібрати необхідну суму.

Ден Гейлі. Комерсант, торговець рабами, нахабний і самовдоволений, який свою поведінку із чорношкірими наважувався називати людяною. Гейлі розумів, що містер Шелбі безсилий перед ним через борги.

Цитати: "То був приземкуватий, кремезний чолов'яга, з грубим простакуватим обличчям і тим самовдоволеним, пихатим виглядом, який виказує людину незнатного роду, що чимдуж пнеться в пани. Одягнений він був надміру претензійно: химерний строкатий жилет та голуба хустка в яскраву жовту цяточку, хвацько пов'язана на шиї пишним бантом, цілком личили всій його подобі. Незграбні ручиська чоловіка були винизані перснями, а важкий золотий ланцюжок годинника прикрашала ціла низка навдивовижу великих різноколірних брязкалець, що їх він у розпалі балачки раз по раз перебирав пальцями з неприхованою втіхою".

Том Локер. Колишній компаньйон Гейлі, який ловив рабів-втікачів. Під час ловів Елізи та Джорджа Том зазнав серйозного поранення, а спільники покинули його. Втікачі подбали про Тома і відвезли до квакерів, щоб врятували йому життя. Після цього Том облишив лови на негрів і почав полювати ведмедів, вовків та іншу лісову звірину.

Цитати: "…міцно збитий, кремезний чолов'яга, на всі шість футів заввишки та й завширшки чималий. На ньому була куртка з буйволячої шкури, вивернутої шерстю назовні, що надавала йому дикого й страхітливого вигляду, цілком відповідного до всієї його подоби. Кожна риса його грубого обличчя виказувала в ньому людину до краю брутальну й жорстоку. Якщо читач здатен уявити собі величезного бульдога, що розгулює на двох ногах у куртці та капелюсі, він матиме точне зображення цього чоловіка".

Меркс. Приятель Тома Локера, хирлявий чоловічок, хитрий і вкрадливий у поводженні,

Сенатор Джон Берд. Допоміг Елізі та її сину, коли вона втекла. Сенатор мав надзвичайно людяне й добре серце і ніколи не був здатен прогнати людину, що потребувала допомоги. Його дружина Мері Берд не терпіла проявів жорстокості, тому теж допомагала втікачам.

Саймон і Рейчел Геллідеї. Квакери (релігійна секта, що стояла за визволення), у яких знайшла притулок Еліза з Гаррі.

Євангеліна. Єдина дочка багатого пана Огюстена Сен Клера, якій Том врятував життя, коли вона випала за борт корабля. Єва попросила батька купити Тома. Дівчинка і Том стали друзями, бо їх об'єднували спільні погляди і цінності.

Цитати: "Вона була з тих жвавих непосид, яких, вдержати на місці не легше, аніж сонячний зайчик чи легкий літній вітерець…", "Ця дівчинка могла правити за досконалий взірець дитячої краси. Сповнена чарівливої грації, вона скидалася на неземне, казкове створіння. Личко її вабило не так своєю довершеною вродою, як дивовижною, мрійливою одухотвореністю…".

Огюстен Сен Клер. Батько Єви, син заможного луїзіанського плантатора. Огюстен був людиною легкої та безтурботної вдачі, ставився до грошей дуже недбало. Сен Клер дуже турбувався про дочку, а дружина все, що він оддавав дівчинці, вважала украденим у себе. Сен Клер мав намір зробити Тома вільним, бо про це перед смертю просила дочка. Та він не встиг, бо бажаючи розборонити двох чоловіків на підпитку, отримав смертельне поранення ножем.

Цитати: "Така сама благородна постава голови, такі ж великі голубі очі, таке саме золотисто каштанове волосся. Одначе вираз обличчя в нього був зовсім інший. Його великим голубим очам, дуже подібним до доччиних кольором і формою, бракувало її глибокої імлистої замріяності – вони дивилися на світ ясно, впевнено і жваво. На його гарних устах блукав ледь помітний гордовитий і трохи глузливий усміх, а в кожному його жесті й русі була невимушена, навіть весела зверхність".

Адольф. Слуга-мулат Сен Клера, такий самий легковажний і химерний, як і його пан. Адольф був нерозважливий та себелюбний, він давно перестав розрізняти, що належить йому, а що – господареві.

Марі Сен Клер. Дружина Огюстена, яка була дуже норовиста та не відрізнялася щиросердою і чутливою вдачею, а коли й мала якісь добрі нахили, то їх давно вже поглинуло безмежне сліпе себелюбство. Після смерті чоловіка переїхала на батькову плантацію, а Тома продала, хоч знала, що чоловік хотів звільнити його з рабства.

Цитати: "…вона мала тільки струнку постать, гарні очі та сто тисяч доларів посагу. А цього, напевне, було замало, щоб розрадити стражденну душу", "Для неї просто не існувало нічиїх запитів або потреб, крім її власних. Від самого дитинства її оточували слуги, які тільки на те й жили, щоб вдовольняти її примхи, і їй навіть на думку не спадало, що вони можуть мати якісь свої почуття чи права. Єдина дочка у батька, вона не знала відмови ні в чому, що було в межах людських можливостей".

Міс Офелія Сен Клер. Двоюрідна сестра Огюстена, яку він запросив до себе, щоб допомагала доглядати Єву. Офелія була найстарша дочка в чималій родині, проте батько й мати досі вважали її за дитину. Міс Офелія любила брата, бо коли він був ще малим хлопчиком, вона дбала про нього. тому Офелія погодилася піклуватися про Єву і вберегти дім Огюстена від занепаду, до якого могли призвести безнастанні недуги його дружини.

Цитати: "Обличчя в неї худорляве, з гострими рисами, уста міцно стулені, як і належить людині, що завжди має свою певну думку про все на світі, а її доскіпливі темні очі пильно позирають навколо, неначе вишукують, чи нема де чогось такого, що потребує її втручання. Рухи її різкі, рішучі й енергійні; вона не дуже балакуча, та коли вже щось каже, то каже влучно й доречно.