Жанр. Роман.
Початок створення. 1597 р.
Вперше видано. Частина перша – 1605 рік, частина друга – 1615 рік.
Автор. Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616) – видатний іспанський письменник.
Тема. Розповідь про пригоди героя, що уявив себе мандрівним лицарем в епоху, коли лицарські ідеали існували вже тільки на сторінках книжок.
Ідея. Людина з високими ідеалами безсила змінити щось у світі, де панують егоїзм, корисливість, бездуховність.
Проблеми. Ідеал і дійсність; добро і зло; справедливість і несправедливість; свобода і насильство; суспільний устрій; сенс життя; місце людини у світі.
Композиція і сюжет твору
Роман складається з двох частин. Події відбуваються в Іспанії наприкінці XVI – на початку XVII ст. На початку роману автор говорить, що твір "позбавлений коштовних оздоб витворення та вченості, якими красуються звичайно твори, скомпоновані в домах людей освічених". Він наполягає на простоті та щирості свого "літературного подарунка". Головний герой роману – гідальго з Ламанчі, захоплений читанням лицарських романів. Він мав, крім сили-силенної книжок, лише старий щит, спис, шпагу й пса-бігуна. Ще були в нього ключниця та небога, однак вони тільки підкреслюють убогість побуту героя, що не відповідають висоті польоту його героїчних мрій. Адже Дон Кіхот уявляв себе самотнім мандрівним лицарем, закоханим у Прекрасну Даму й тому зобов'язаним здійснювати численні подвиги: щоб здобути довічну славу та прославити красуню своїх найзаповітніших мрій. Через відсутність такої красуні поруч йому пригадалася селянка Альдонса Лоренсо, яку він перейменував на Дульсінею з міста Тобос. Герой називає старезну шкапу Росінантом і, знайшовши собі зброєносця із звичайних селян (Санчо Пансу), вирушає в тривалі мандри.
- Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі) (повний текст) ▲ читається трохи більше, ніж за 4 вечори
- Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі) (характеристика та аналіз героїв твору)
- Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі) (скорочено)
- Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі) (шкільні твори)
- Чому герой обирає для себе імення Лицар Сумного Образу? (та інші запитання)
- Біографія Мігеля де Сервантеса
Композиція роману розгортається в ситуації "великої дороги". Мандрівка – головний композиційних прийом твору, що дає можливість авторові відтворити широку дійсність, вільно поєднувати різні образи та події. Якщо основою середньовічних лицарських романів було випробування різними силами, передовсім чарівними, то герой роману Сервантеса випробовується дійсністю.
Перші п'ять розділів роману називають протокіхотом, який закінчується новелою про безглуздий, позбавлений будь-яких ілюзій світ. Головне завдання цих розділів – висміяти популярні, але позбавлені літературної вартості лицарські романи. Починаючи з VII розділу й до кінця роману, образ головного героя поступово ускладнюється. Із фантастичними видіннями та безглуздими витівками Дон Кіхота з'являються мудрість і шляхетність.
Перша частина роману – це цілісний твір, у якому розповідається про історію життя героя і завершується його смертю та посмертною славою. Друга ж частина історії стає своєрідним філософським роздумом на тему обману, хоча письменник і дотримується тієї ж самої побудови: це іронічно побачені та представлені подвиги. Однак на початку другої частини М. де Сервантес вкладає в уста Дон Кіхота думки про умовність істини й брехні. Якщо в першій частині роману вони були окремими епізодами, з яких складалася життєва історія героя, то друга частина – це одна велика історія обману й ілюзії, що проходить через сюжет.
Після кількох пригод, серед яких були й змагання з кількома лицарями, плавання чарівним човном і перемоги на левами (після чого Дон Кіхот воліє називатися Лицарем левів), мандрівник і шукач пригод зустрічає прекрасну мисливицю, яка виявляється дружиною герцога. Подружжя запрошує Дон Кіхота й Санчо Пансу до себе – і все їхнє перебування при дворі перетворюється на величезну ілюзію повернення славетних лицарських часів. Санчо Панса отримує губернаторство на острові – там він несподівано виявляє велику мудрість, однак не витримує змагання між чесністю та грою, розпочатою герцогом. Санчо не вдається бути правдивим губернатором, він повертається до Дон Кіхота, збагатившись лише досвідом і переконанням, що губернаторство – не для нього.
Роман завершується повним зреченням Дон Кіхотом своїх ілюзій та фантазій. Він відмовляється від лицарства, знову називає себе Алонсо Кіханом і помирає у своєму ліжку вдома.