Астрід Ліндгрен — Міо, мій Міо (характеристика та аналіз героїв твору)

Буссе. Хлопчик, який після народження втратив матір, рік жив у сирітському притулку, а потім став годованцем тітки Едлі і дядька Сікстена, які зовсім не любили хлопчика. У житті 9-річного Буссе єдиною розрадою був найкращий друг Бенко. Часто Буссе хотів мати такого батька, як у Бенка. Життя Буссе змінилося, коли одного разу тітка Лундін, його приятелька, дала йому гарне червоне яблуко і попросила вкинути у скриньку поштову картку. Яблуко виявилося золотим, а в парку Буссе зустрів духа, який забрав його в Країну Далеку. У цій країні Буссе дізнається, що його справжнє ім'я – Міо, а сам він – син короля. Міо знайомиться з хлопчиком Юм-Юмом, батько дарує йому коня на ім'я Міраміс. Однак незабаром з'ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд, тут також живе злий лицар на ім'я Като, який викрадає дітей з довколишніх сіл, перетворює на птахів тих, хто не підкорився, а іншим робить кам'яні серця. Стародавнє передбачення свідчить, що саме Буссе повинен перемогти Като.

Міо має зробити нелегкий життєвий вибір: стати на боротьбу зі злом чи скоритися страху перед невідомістю й численними небезпеками. Зрештою герой усвідомлює своє призначення, долає страх, проходить важкі випробування й рятує людей від сваволі жорстокого лицаря Като. Перемогти невпевненість у власних силах Міо допомагає віра в добро, любов, дружбу.

У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Йому вдається отримати все, про що мріяв: батьківську любов, нового справжнього друга, чудовий садок, коня. У нього "білявий чуб, блакитні очі… короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка"

Юм-Юм. Син садівника, хлопчик дев'яти років, який стає найкращим другом Міо. Юм-Юм готовий завжди прийти на допомогу, він добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, підтримує у складній ситуації. Юм-Юм вміє берегти таємниці, адже до потрібного моменту не розказує Міо про його особливе призначення. "…то був хлопчик з каштановим чубом і карими очима… він був поважний і чемний"

Като. Втіленням зла у творі є жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора). Вперше Міо почув про Като від Юм-Юма. Вивідники, які підкорялися Като, полювали на людей, забирали маленьких дітей. Так вони викрали братів пастушка Нонно, братиків і сестричок Грі, маленьку донечку ткалі. У Землі Чужинецькій, де живе Като, панує морок, темнота, озеро і ліс називаються там мертвими. Особливістю Като був залізний пазур замість правої кисті руки. Цим пазуром він видирав людські серця і вставляв натомість кам'яні. Тих, хто йому не підкорявся, Като перетворював на птахів. "…у нього страшне кам'яне серце, правої кисті в нього немає, а замість неї – залізний пазур, яким він видирає в людей серце з грудей".

Король. Справжній батько Міо, король Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король найбільше любить свого сина, його сміх. Король щедрий і люблячий батько, бо як тільки він дізнався, що син любить коней, подарував йому золотогривого Міраміса. Коли Міо вирушає до Країни Чужинецької, батько боляче це сприймає, не хоче розлучатися з сином, хоч розуміє, що це повинно статися.