У своїх звичаях вона – уособлення порядку, методичності й скрупульозності. Вона точна, мов годинник, і неухильна, мов паровоз, і до всього, що суперечить її принципам, відчуває глибоку неприязнь та зневагу".
Файнес Флетчер. Друг Саймона Геллідея, колись був мужнім лісовиком, чудовим мисливцем, але одружився з квакеркою і прилучився до тамтешньої громади. Файнес був доброчесний, тверезий та діяльний член громади, він влаштував втечу Елізи і Джорджа.
Топсі. Чорношкіра дівчинка, яку Сен Клер подарував Офелії.
Цитати: "То була чи не найчорніша дитина чорної раси. Її оченята, круглі й блискучі, мов скляні намистини, неспокійно бігали, з цікавістю озираючи все довкола… На обличчі її дивно поєдналися злоба й хитрість, ледь приховані, мов вуалем, виразом сумовитої та врочистої поважності".
Олфред. Брат Огюстена.
Анрік. Син Олфреда, хлопчик років дванадцяти, розумний і кмітливий. Анрік дуже любив свою двоюрідну сестру Єву.
Емелін. П'ятнадцятирічна квартеронка, яку разом з Томом купив Легрі. Раніше Емелін та її мати були служницями в однієї доброї побожної новоорлеанської дами. Легрі планував зробити Емелін своєю коханкою. Емелін та Кассі вдалося втекти від Легрі. Згодом Емелін стала дружиною помічника капітана.
Легрі. Останній господар Тома, жорстока і підла людина, власник бавовняної плантації на Червоній річці.
Цитати: "Незважаючи на малий зріст, у незнайомці вчувалася величезна сила. Його кругла, мов куля, голова, великі сірі очі під кошлатими білястими бровами, шорстка, наче дріт, зблякла від сонця чуприна являли, як сказати правду, не дуже привабливе видовище, його великий грубий рот був напханий тютюном, і час від часу він із силою вивергав ту жуйку на підлогу. Руки в нього були величезні, волохаті, засмаглі на сонці та всіяні ластовинням, до того ж дуже брудні й прикрашені довгими неохайними нігтями".
Сембо і Квімбо. Двоє негрів, які були головними помічниками Легрі. Той привчав їх до бузувірства й жорстокості так само, як своїх собак вовкодавів.
Кассі. Коханка Легрі, яка прожила з ним п'ять років. Колись Кассі жила в розкошах з одним паном, вони мали двох дітей – Генрі та Елізу, але їх навмисно розлучили. Матір і дітей продали різним людям. Потім власником Кассі став Батлер, потім Стюарт (від якого вона народила сина, але дала йому опійної настоянки). Коли Стюарт помер, її знову продали, і так вона переходила з рук до рук, поки не опинилася в Легрі. У фіналі твору виявилося, що Кассі – матір Елізи.
Цитати: "Жінка була висока, струнка, з тендітними руками й ногами, охайно і пристойно вдягнена. З обличчя вона виглядала років на тридцять п'ять чи сорок, і, раз побачивши те обличчя, його не можна було забути – так виразно промовляло воно про якусь страшну душевну драму", "Та обличчя її помережили глибокі зморшки зневаженої гордості й гірких страждань, шкіра набула хворобливого жовтого відтінку, щоки позападали, риси обличчя загострились, і вся вона змарніла. Та найдужче вражали зір її очі – величезні, незглибно чорні, затінені такими самими чорнющими віями і сповнені відчайдушної, безнадійної туги".
Мадам де Ту. Француженка, братом якої виявився Джордж Гарріс. Колись її продали на пониззя, коли Джордж був ще малим. А її купив один добрий і великодушний чоловік та забрав до Вест Індії, зробив вільною і одружився з нею.