Пам'ятна подія в освітянському житті міста, що сталася у березні 1964 року. За ініціативою вчителів та учнів Нікопольської школи-інтернату № 1 було створено шевченківський альбом-естафету з нагоди 150-річчя від дня народження Великого Кобзаря.
52
А відкривався той альбом такою відозвою: "Шановні друзіГ Заповнюйте сторінки альбома малюнками, віршами, оповіданнями присвяченими життю і творчості видатного українського поста. Цей альбом повинен побувати в усіх школах нашого міста. Розмістіть, друзі, свої матеріали на двох-трьох листах. Сплетемо вінок, гідний Великого Кобзаря!"
На першій сторінці альбома вміщено рапорт учнів школи-інтернату в котрому сповіщалось, що школярі розпочали активну підготовку до 150-річчя від дня народження Шевченка. Працюють постійно діючі виставки, присвячені Кобзареві. Оголошено конкурс на кращий малюнок, вірш, на кращу вишивку, на краще ліплення тощо. Члени учнівського лекторію прочитали лекції на такі
^'
Меморіальна дошка встановлена ч • — . •
на будинку середньої школи їм. Т. Г. Шевченка в м. Нікополі.
теми, як "Великий український Кобзар", "Атеїзм в творчості Т. Г. Шевченка", "Співець дружби народів" та інші. Учасники художньої самодіяльності дали кілька лекцій-копцертів для трудящих міста та в гуртожитку металургів Півдешютрубного заводу. Піонери виготовили на республіканський конкурс історико-літера-турну карту "Подорож Т. Г. Шевченка по Придніпров'ю у 1843 році". А зробили це школярі загону імені Фіделя Кастро — Сашко Дудник, Таня Орленко, Світлана Залізняк з допомогою вчителів Павла Михайловича Богуша і Тамари Федорівни Гуд. Сповіщалося й про те, що в школі готується літературний вечір, присвячений
53-
великому співцеві українського народу. А гуртки художньої самодіяльності готують репертуар до весняної олімпіади про життя і творчість Шевченка. Десятикласник В. Пилюк намалював тушшю два портрети Кобзаря. Школяр В. Онищенко створив картину "Прикутий Прометей"
Учениця одинадцятого класу Лідія Человань написала вірш "Відповідь на "Заповіт", в котрому з дитячою безпосередністю оспівується загальнонародна любов до улюбленого поета. Вірш цей не тільки прикрасив учнівський альбом, а й неодноразово звучав на шкільних шевченківських вечорах.
На високій горі,
Що стоїть на Дніпрі,
Сонцем світиться серце Тараса.
На могилі його,
Як до батька свого,
Від душі ця розмова велася.
Ми кайдани порвали,
Нові дні збудували,
Наше слово тверде і ясне.
Пом'януть обіцяли
І з любов'ю згадали
В сім'ї вольній і новій тебе.
Словом тихим, не злим, Вічний наш побратим. Будем всі ми тебе пам'ятати І сьогодні, як всі, На портрети твої Рушники вже повісила мати.
Подивися в маю
На Вкраїку свою —
Не погасне над нею зоря.
А у нашім краю,
Від усіх говорю,
Не затиснуть слова Кобзаря.
Те, що від серця висловила Лідія Человань, доповнює дев'яти-аЛІасниця Світлана Смольникова у своєму вірші "До Кобзаря":
Встань, Кобзар, із могили, Подивись навкруги — Ти побачиш Україну, Вільну від недуг.
Нема рабства на Вкраїні, * Нема і панів, Ти побачиш милу волю І зелень ланів.
154
Подивися, вільнодумцю,— В даль, яка ясна! На Вкраїну завітала Радісна весна.
З одного учбового закладу в інший подорожував альбом-еста-фета. ВІсе новими і новими повідомленнями заповнювались його сторінки. Все багатшим за змістом ставав цей своєрідний літописець учнівського життя того шевченківського шістдесят четвертого року. З рапорту вихованців школи-інтернату № 2, записаного в альбомі, довідуємось, що тут вийшов перший номер стінної літературної газе І й "Струни Кобзи", що школярі написали листи праправнукам поета Тамарі і Федору Шевченкам та правнукові Д. Ф. Красицькому, що учні школи створили карту оновленого Дніпра під назвою "Оживуть степи, озера", що в школі готують літературно-музичну композицію "На оновленій землі слово Тараса лунає", з якою юні гуртківці виступатимуть перед колгоспниками району і трудящими міста. А шестикласник Сашко Шлепак вмістив в альбомі свій вірш "Він жив і живе з народом". Ось як висловив свої думки про Кобзаря маленький школярик
Якби рука плуїатаря Тоді піднялась на царя, Шевченко всіх би кріпаків Повів би прямо на катів
Шевченко бачив чорні муки, Що гризли мозолисті руки, Ту долю гнівно проклинав Й до боротьби всіх закликав.
Тяжка та доля вже минула. Ми пам'ятаєм Кобзаря, Нам хочеться, щоб і в майбутнім Над світом всім зійшла зоря.
Учениця цієї ж школи Лера Бундименко, восьмикласниця, теж. залишила овій вірш "На землі Тарасовій" в альбомі-естафеті:
У Каневі над рікою Голубінь небесних хмар, Вкритий славою гучною, Спить безсмертний наш Кобзар.
Так, Тарасе, славні вісті
Ми про тебе знаєм, *
Твої добрі, світлі мрії
Ми в класі вивчаєм.
55"
Прокинулась Україна Від тяжкого сну, Розігнала, розметала Долю ту гірку.
І тепер по всій країні
Пісня правди лине,
З кожним роком, з кожним роком
Життя молодіє.
Гей, Кобзаре, чи ти чуєш Дніпра шумовиння! То кипуча наша доля, То мужність, то вміння.
Встань, Кобзаре, подивися На рідну Вкраїну, Чи впізнаєш ти кохану Свою Батьківщину,
Ні, ніколи не впізнаєш Дніпровськії кручі. Всюди видно, всюди чути Як реве ревучий.
"Ти з нами, поете",— така назва вірша одинадцятикласниці сьомої середньої школи Ніни Раевської, котрий вона присвятила улюбленому Кобзареві.
Прийшли ми до тебе на Канівські ',*учі, Поклали на пам'ятник квіти пахуч . Прийми їх, поете, прийми від ду"іь За мудрі, огненні слова і вірші. Вони, наче бомба, лякали царя, Вони піднімали народ, як моря. Вони були прапором в нашій борні За владу трудящих, за радісні дні.
Десятикласники цієї ж школи Л. Варивода та Н. Бублик гар-•но оформили свої сторінки в альбомі, проявивши при цьому
, справжній хист художника.
Майже в усіх школах міста побував альбом-естафета і в кожній з них діти залишили у ньому свої "автографи" — малюнки, вірші, коротенькі оповідання. Гарний слід в альбомі окреслили учні
.десятої середньої школи. Старшокласники Іван Сосюра і Дора Ша-повал змістовно, зі смаком та хистом кілька сторінок оформили малюнками. Школярі Сосюра та Ліпницький намалювали карту "Шевченківські місця на Україні". З цієї ж школи десятикласниця Алла Карапуша запропонувала для альбома свій вірш "Кобзареві":
-56
Ти просив, щоб поховали
Тебе на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій.
Поховали та вставали,
Кайдани порвали,
І вражою злою кров'ю
Землю обливали.
А лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Тепер служать синам твоїм,
їх долі квітучій.
[ тебе в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Повсякденно згадуємо
Не злим, тихим словом.
Поруч вміщено вірш учениці одинадцятого класу Тамари Пе-редерій "Пам'яті поета":
Тебе шанують, поважають всюди, Тебе ніде не забувають люди. Як клич могутній повсякчас, Твій заповіт звучить в серцях у нас. Якби ти, поете, з домовини Поглянув навкруги, на неосяжні ниви, На гомінкі міста, на чарівні гаї — Всі мрії здійснилися твої. Сумную пісню почала дівчина, Згадавши долю Катерини. її життя й тепер таке? О, ні! Для неї завжди — лише ясні дні.
Драматичний гурток цієї ж школи зробив сценічне втілення п'єси Тогобачного "Мати-наймичка", інсценованої поеми Шевченка "Причинна". Випустив два номери стінної "Літературної газети", присвячених Шевченківському ювілею.
Висловили свою любов до Кобзаря учні інших учбових закладів. Двадцять перша школа в альбомі-естафеті занотувала такий колективний вірш:
Степ України кохаєш Нині не ти вже один. Світить Дніпро твій братерству В сяйві величних годин. Нині над ним перемога Ранком зійшла вогняна. Квітне твоя Україна Вільна, нова, весняна.
А семикласник А. Мулявка виконав в акварелі ілюстрацію до твору Шевченка "Мені тринадцятий минало".
57
Нікопольська двадцять друга школа відкрила сторінку Шевченківського альбому словами українського поета Володимира Сосюри:
Спи спокійно, поет! Ми, нащадки твої! Пронесем крізь віки твоє ім'я, Крізь колючі вітри, крізь жорстокі бої, Батьківщини сини незборимі.
Сторінка оформлена ілюстраціями до творів поета. Школярами зроблено це з любов'ю.
А ось сторінки, підготовлені'учнями дев'ятнадцятої школи. Відкриваються ювілейні добірки віршем десятикласниці Марії Тю-ріноі "З твоїми піснями":
Ти мріяв і боровся за світле майбутнє, Улюблений рідний Тарас. Бажання твоє полум'яне здійснилось, Коли вже залишив ти нас.
Дістати Де щастя вдалося нелегко, І кожен боровся, як міг. Вогонь твоїх віршів натхненних В усьому всім нам допоміг.
До волі лунали вірші ті крилаті, Наш рідний, наш любий Тарас. Тепер ми на волю по вінця багаті У цей неповторний і зоряний час.
Аматори мистецтва цієї однієї з найбільших шкіл міста здійснили виставу по п'єсі Марка Кропивницького "Невільник". Провадили і іншу різноманітну роботу на знак вшанування поета. А завершується альбом-естафета по цій школі віршем "Ми тебе не забудем, Тарасе!":
Спи спокійно, поет!
Україна твоя
Вже розправила крила
Орлині,
Так, як мріяв колись
Ти в жагучих пісках
На засланні
В тяжкій самотині.
Спи спокійно, поет!
Образ огненний твій
Не зітерти ні бурі,
Ні часу.
В українській сім'ї,
В славній, вольній, новій
Ми тебе не забудем,
Тарасе!
58
Шевченківський альбом — естафета з нагоди 130-річчя ніч дня народження поета— прекрасна пам'ятка про любоз нікопольських школярів до Великого Кобзаря.
Додамо до всього цього ще й такий відрадний факт. Баса І о представників учнівської молоді міста брали участь у республіканському конкурсі малюнків, котрий оголосила тодішня піонерська газета України "Зірка". Два малюнки семикласника шістнадцятої середньої школи Юрка Богуша, присвячені подорожі Тараса Шевченка по Україні в 1843 році, були вміщені в газеті "Зірка" 15 листопада 1964 року. А при підведенні підсумків конкурсу Юра " Богуш став одним з переможців цього дитячого творчого поєдинку. Від редакції "Зірки" він отримав премію — примірник шевченківського "Кобзаря".
Із того промовистого літопису про вшанування поета його вдячними нащадками в Україні, зокрема у нашому Подніпровському краї, варта уваги й така хвилююча подія. А мовиться про те, як відзначали роковини від дня народження Шевченка на Дніпропетровщині у 1942 році, в той страшний окупаційний період, коли на Придніпров'ї "хазяйнували" німецько-фашистські загарбники.
Біля пам'ятника поету у селі По-кровському співає нікопольський кобзар М.