Розстріляне відродження — умовна назва покоління українських письменників, режисерів, художників та інших митців 1920-х — початку 1930-х років. Представники Розстріляного відродження прагнули оновити українську культуру, розширити її зв'язки з європейським мистецтвом і створити сучасну українську літературу. Сам термін уперше використав літературознавець Юрій Лавріненко 1959 року як назву антології української літератури, виданої в Парижі. Це був період значного культурного піднесення: українська література та мистецтво активно модернізувалися, а митці експериментували з формою, стилями й тематикою. Наприкінці 1920-х років радянська влада почала згортати політику українізації та посилювати контроль над культурою.
Поети Розстріляного відродження
Одними з найвідоміших поетів цього покоління були Микола Зеров, Євген Плужник, Павло Филипович та Михайло Драй-Хмара. Зеров, Филипович і Драй-Хмара належали до неокласиків — літературної групи, яка зверталася до античної та європейської культурної спадщини. До відомого "п'ятірного грона" неокласиків також входили Максим Рильський та Освальд Бурґгардт (Юрій Клен). Рильський пережив репресивні кампанії, хоча зазнав тиску з боку радянської влади.
Паралельно розвивалися авангардні напрями. Михайль Семенко та Олекса Влизько експериментували з мовою, ритмом і формою, розвиваючи український футуризм. Для багатьох представників цього покоління літературна діяльність завершилася арештом, ув'язненням, засланням або розстрілом. Ознайомитись з творчістю представників цього періоду Ви зможете на проєкті Poems.com.ua
Не лише література: ціле покоління української культури
Репресії торкнулися різних сфер мистецтва. Микола Хвильовий був одним із провідних представників українського модернізму та активним учасником літературної дискусії 1920-х років. У травні 1933 року він покінчив життя самогубством після арешту Михайла Ялового та посилення репресій проти української інтелігенції.
Валер'ян Підмогильний — один із провідних представників українського модернізму та автор урбаністичної прози. Театральне мистецтво розвивали драматург Микола Куліш і режисер Лесь Курбас, пов'язані з театром "Березіль". До цього покоління також належали майстер психологічної новели Григорій Косинка та сатирик Остап Вишня, який був заарештований і провів понад десять років у таборах.
Чому радянська система почала репресії?
На початку 1930-х років радянська влада посилила ідеологічний контроль над українською культурою. Письменників та інших митців звинувачували в "українському буржуазному націоналізмі", антирадянській діяльності та участі у вигаданих контрреволюційних організаціях.
Почалися масові арешти, сфабриковані судові справи, заслання та ув'язнення. Кульмінацією репресій став Великий терор 1937–1938 років. У Сандармосі, урочищі в Карелії, 27 жовтня — 4 листопада 1937 року було розстріляно 1111 ув'язнених. Серед них були українські письменники, науковці, режисери та інші представники інтелігенції. Зокрема, Микола Зеров, Павло Филипович, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний та Лесь Курбас.
Як це змінило українську культуру
Репресії перервали розвиток українського модернізму та знищили значну частину його представників. Твори репресованих авторів вилучали з бібліотек, їхні імена замовчували, а культурний процес дедалі більше підпорядковувався вимогам соціалістичного реалізму.
Українська культура втратила ціле покоління письменників, поетів, режисерів, художників та науковців. Їхня спадщина протягом десятиліть залишалася малодоступною для українських читачів.
Повернення Розстріляного відродження
У період "Відлиги" почалося часткове повернення заборонених імен, однак багато творів залишалися недоступними до кінця радянського періоду. Після здобуття Україною незалежності спадщина репресованих митців почала системно повертатися до читачів і дослідників.
Сьогодні Микола Зеров, Євген Плужник, Михайль Семенко, Микола Хвильовий, Валер'ян Підмогильний, Лесь Курбас та інші представники цього покоління посідають важливе місце в історії української культури. Їхня творчість дає змогу краще зрозуміти розвиток українського модернізму 1920-х років та наслідки радянських репресій.