Чому сильне українське кіно часто залишається поза увагою
Про "Плем'я" чи "Атлантиду" чули майже всі, хто цікавиться українським кіно бодай поверхово. А от кілька справді сильних фільмів залишилися в тіні великих фестивальних успіхів, хоча заслуговують на увагу не менше. Це добірка не для тих, хто шукає щось нове й гучне, а для тих, хто хоче краще зрозуміти, яким було й є українське кіно поза кількома відомими назвами.
Прокат в Україні довгі роки був влаштований так, що авторське кіно рідко доходило до широкої аудиторії поза фестивальними покажами й кількома кінотеатрами у великих містах. Додати до цього обмежені рекламні бюджети, і виходить, що навіть якісні стрічки залишалися відомими вузькому колу, а не масовому глядачеві.
П'ять українських фільмів, які варто побачити
- "Мої думки тихі" Антоніо Лукіча (2019) це історія про звукорежисера, який їде записувати голос рідкісного птаха і по дорозі проживає складні стосунки з матір'ю. Комедійна форма приховує доволі точне спостереження за тим, як українські родини говорять про почуття, а точніше не говорять.
- "Додому" Нарімана Алієва (2019) розповідає про кримськотатарську родину, яка везе тіло сина додому для поховання. Фільм говорить про Крим без пафосу, зосереджуючись на побуті й стосунках усередині родини, і саме через це справляє сильніше враження.
- "Земля блакитна, ніби апельсин" Ірини Цілик (2020) документальна стрічка про родину з Красногорівки, яка знімає власний фільм про війну, живучи в ній. Особистий і водночас універсальний погляд на те, як звичайне життя триває під обстрілами.
- "Стоп-Земля" Катерини Горностай (2021) фіксує підлітків київської школи з майже документальною точністю. Це не типова "шкільна драма", а спроба показати покоління, яке дорослішає в дуже конкретний історичний момент.
- "Довбуш" Олеся Саніна (2023) масштабніша і видовищніша за попередні пункти списку, але часто губиться в тіні розмов про менш комерційне авторське кіно, хоча заслуговує на розгляд саме як приклад того, яким може бути український історичний блокбастер.
Де шукати українське кіно
Частина цих фільмів доступна на українських стрімінгових платформах, частина час від часу з'являється на YouTube-каналах фестивалів чи державних інституцій. Проблема радше не в доступності, а в тому, що знайти українське кіно за темою чи настроєм складніше, ніж голлівудське: великі каталоги його майже не сегментують. Саме тому підбірки на кшталт тих, що веде Kinospace, де українські фільми виділені в окрему категорію поруч зі світовим кіно, а не загублені серед тисяч інших назв, полегшують задачу тим, хто хоче саме вітчизняне кіно, а не випадковий пошук навмання.
Українське кіно останніх років вийшло далеко за межі кількох гучних назв, і чим більше глядачів це помічають, тим більше причин у індустрії знімати далі.