Поліна Комар – сучасна українська художниця, яка працює у напрямках живопису, мурального мистецтва та художньої репродукції. Лауреат міжнародних конкурсів та учасниця зарубіжних проектів. В інтерв'ю вона розповідає про професійне дорослішання, відповідальність художника та про те, чому мистецтво для неї — це не ефект, а стан.
— Поліно, що для вас стало точкою входу у професійне мистецтво?
— Це був момент внутрішнього зламу, коли я перестала ставитися до живопису як до процесу "для себе". Я раптом дуже чітко відчула, що мистецтво — це мова, і якщо ти вибираєш нею говорити, то маєш бути готовим до діалогу зі світом.
Мені стало важливо, щоб мої роботи існували поза особистим колом, щоб їх могла прочитати людина, яка нічого про мене не знає — ні мого віку, ні країни, ні контексту. Це почуття відповідальності і стало точкою входу до професійного мистецтва.
— У який момент ви зрозуміли, що готові виходити за межі локального контексту?
– Коли зрозуміла, що робота перестає бути автобіографічною. На початковому етапі майже всі художники говорять про себе – це природно. Але згодом я почала прибирати зайве: прямі емоції, пояснення, очевидні смисли.
У цей момент у роботах з'явився простір — для глядача, його почуттів, його досвіду. Я побачила, що люди з різних культур зчитують схожі статки, і це стало для мене підтвердженням, що мова сформована.
— Ви працюють і з живописом, і з муралами . У чому вам важлива різниця цих форматів?
— Насамперед у масштабі відповідальності. Мурал неможливо ігнорувати: він існує у місті, серед людей, які не обирали зустріч із твоєю роботою. Це завжди діалог із простором, архітектурою, ритмом місця.
Живопис – інший формат. Він камерний, потребує тиші, концентрації, часу. Але за всієї різниці масштабів для мене важливе одне: робота має бути чесною. Вона має витримувати і наближення, і віддалення, не розсипатися у разі зміни дистанції.
— Що ви вкладаєте у поняття "чесність" у мистецтві?
— відсутність маніпуляції. Я намагаюся не нав'язувати глядачеві емоцію, не пояснювати, що він має відчути. Для мене важливо створити простір, в якому людина може залишитися наодинці з роботою.
Чесність це коли твір не кричить, не намагається сподобатися, але залишається в пам'яті. Це дуже тонкий стан, до якого я постійно повертаюся у роботі.
— Що для вас означає міжнародне зізнання?
— Це не так про статус, як про точність. Коли твою роботу розуміють люди з іншим культурним кодом, це означає, що ти працюєш у універсальному полі — полі емоцій та станів.
Для художника це дуже важливий момент: усвідомлення того, що твоя мова не прив'язана до місця чи контексту, а існує сама по собі.
– Ви отримали кілька нагород на міжнародних конкурсах. Як ви до цього ставитеся?
– Дуже спокійно, але уважно. Для мене нагороди – це не фініш і не мета, а підтвердження того, що напрямок, у якому я рухаюся, має потенціал.
При цьому вони посилюють внутрішній запит до себе: не повторюватись, не спрощувати, не йти за інерцією. Кожна нова робота має бути кроком уперед, навіть якщо цей крок не завжди очевидний збоку.
— Ваші роботи брали участь у соціальних та благодійних проектах. Що для вас означає цей досвід?
— Це один із найскладніших та найважливіших форматів існування мистецтва. У таких проектах особливо гостро відчувається відповідальність художника.
Мистецтво не повинно "лікувати" чи втішати прямо — воно має бути поряд, підтримувати, не нав'язуючи емоцій. Я намагаюся працювати дуже делікатно і рада, що мої роботи були доречними саме в такому контексті.
— Як ви бачите свій розвиток?
— Мені цікаво продовжувати працювати з простором, масштабом, виходити за межі звичних форматів. Я не хочу обмежуватися лише галереями чи лише вуличним мистецтвом.
При цьому для мене важливо не підлаштовуватися під тренди і очікування ринку. Я не поспішаю. Мені важливо зростати поступово, зберігаючи внутрішню точність.
— Що для вас сьогодні означає бути художницею?
– Бути уважною. До себе, простору, світу. Для мене мистецтво – це форма присутності. Спосіб бути в діалозі з реальністю, не руйнуючи її і не уникаючи її.
Професійне досьє: Поліна Комар
Поліна Комар – сучасна українська художниця, чиї роботи говорять мовою тиші та масштабу. Її творчість розвивається на стику живопису, монументального мурального мистецтва та прецизійної художньої репродукції. На початок 2026 року вектор її діяльності впевнено закріпився на міжнародній арт-сцені.
Визнання та нагороди: Лауреат престижного лондонського конкурсу Golden Time Talent Award (сезон 74), де виборола 3-е місце у категорії Painting , а також другі місця у номінаціях Reproduction та Mural у віковій групі 18–24 роки. Творчий успіх закріпила міжнародна нагорода Global Art Vision Award (2025 рік), започаткована італійською галереєю ALL Gallery (Art Life Love Gallery, Italy ), якою художниця була удостоєна за знакову роботу Inspired by Creation of Adam.
Експертна діяльність : Крім створення авторських полотен, Поліна активно сприяє розвитку індустрії та підтримці молодих талантів, виступаючи експертом та членом журі великих проектів. Зокрема, наприкінці 2025 року (26–31 грудня) вона увійшла до складу відбіркового комітету журі ( Selection Committee jury ) міжнародної мультидисциплінарної виставки мистецтв Time Vector , організованої куратором Сніжанкою. Спасовий-Миколовий під егідою ALL Gallery.
Географія та виставки: Активна учасниця знакових виставок та масштабних культурних проектів у США та європейських країнах, що планомірно розширює глобальний діалог через візуальні образи.
Соціальна місія та благодійність: Особливе, фундаментальне місце у практиці художниці посідають ініціативи позитивних змін. Її роботи увійшли до складу благодійного проекту Beauty in Strength фонду Global Development Foundation, послуживши інструментом делікатної емоційної підтримки для жінок у складних життєвих обставинах, за що Поліна була відзначена офіційною подякою фонду. Крім того, вона має глибокий досвід інклюзивної роботи, регулярно проводячи заняття з дітьми з аутизмом, де мистецтво трансформується у терапевтичний інструмент для розкриття уяви, творчого мислення та делікатної стабілізації сенсорного сприйняття.
Сьогодні Поліна Комар продовжує розвивати міжнародне співробітництво, ставлячи перед собою глобальну мету — об'єднувати людей із різних культурних пластів та надихати суспільство на внутрішнє творення.
Автор інтерв'ю: Сергій Жук.