Поліна Комар — сучасна художниця, яка працює з живописом, муралами та художньою репродукцією. Лауреатка міжнародних конкурсів та учасниця закордонних проєктів. В інтерв'ю вона розповідає про професійне дорослішання, відповідальність художника і про те, чому мистецтво для неї — це не ефект, а стан.
Поліно, що для вас стало точкою входу в професійне мистецтво?
Це був момент внутрішнього перелому, коли я перестала ставитися до живопису як до процесу "для себе". Я раптом дуже чітко відчула, що мистецтво — це мова, і якщо ти обираєш нею говорити, то маєш бути готовим до діалогу зі світом.
Мені стало важливо, щоб мої роботи існували поза особистим колом, щоб їх міг прочитати людина, яка нічого про мене не знає — ні мого віку, ні країни, ні контексту. Це відчуття відповідальності й стало точкою входу в професійне мистецтво.
У який момент ви зрозуміли, що готові виходити за межі локального контексту?
Коли зрозуміла, що робота перестає бути автобіографічною. На початковому етапі майже всі художники говорять про себе — це природно. Але з часом я почала прибирати зайве: прямі емоції, пояснення, очевидні смисли.
У цей момент у роботах з'явився простір — для глядача, для його почуттів, для його досвіду. Я побачила, що люди з різних культур зчитують подібні стани, і це стало для мене підтвердженням, що мову сформовано.
Ви працюєте і з живописом, і з муралами. У чому для вас принципова різниця цих форматів?
Насамперед — у масштабі відповідальності. Мурал неможливо ігнорувати: він існує в місті, серед людей, які не обирали зустріч із твоєю роботою. Це завжди діалог із простором, архітектурою, ритмом місця.
Живопис — інший формат. Він камерний, потребує тиші, концентрації, часу. Але при всій різниці масштабів для мене важливе одне: робота має бути чесною. Вона має витримувати і наближення, і віддалення, не розсипатися при зміні дистанції.
Що ви вкладаєте в поняття "чесність" у мистецтві?
Відсутність маніпуляції. Я намагаюся не нав'язувати глядачеві емоцію, не пояснювати, що він має відчути. Для мене важливо створити простір, у якому людина може залишитися наодинці з роботою.
Чесність — це коли твір не кричить, не намагається сподобатися, але залишається в пам'яті. Це дуже тонкий стан, до якого я постійно повертаюся в роботі.
Що для вас означає міжнародне визнання?
Це не стільки про статус, скільки про точність. Коли твою роботу розуміють люди з іншим культурним кодом, це означає, що ти працюєш в універсальному полі — полі емоцій і станів.
Для художника це дуже важливий момент: усвідомлення того, що твоя мова не прив'язана до місця чи контексту, а існує сама по собі.
Ви отримали кілька нагород на міжнародних конкурсах. Як ви до цього ставитеся?
Дуже спокійно, але уважно. Для мене нагороди — це не фініш і не мета, а підтвердження того, що напрям, у якому я рухаюся, має потенціал.
При цьому вони посилюють внутрішній запит до себе: не повторюватися, не спрощувати, не йти за інерцією. Кожна нова робота має бути кроком уперед, навіть якщо цей крок не завжди очевидний збоку.
Ваші роботи брали участь у соціальних і благодійних проєктах. Що для вас означає цей досвід?
Це один із найскладніших і найважливіших форматів існування мистецтва. У таких проєктах особливо гостро відчувається відповідальність художника.
Мистецтво не повинно "лікувати" чи втішати напряму — воно має бути поруч, підтримувати, не нав'язуючи емоцій. Я намагаюся працювати дуже делікатно і рада, що мої роботи виявилися доречними саме в такому контексті.
Як ви бачите свій подальший розвиток?
Мені цікаво продовжувати працювати з простором, масштабом, виходити за межі звичних форматів. Я не хочу обмежуватися лише галереями або лише вуличним мистецтвом.
При цьому для мене принципово важливо не підлаштовуватися під тренди та очікування ринку. Я не поспішаю. Мені важливо зростати поступово, зберігаючи внутрішню точність.
Що для вас сьогодні означає бути художницею?
Бути уважною. До себе, до простору, до світу.
Для мене мистецтво — це форма присутності. Спосіб бути в діалозі з реальністю, не руйнуючи її і не відходячи від неї.
Поліна Комар — художниця, чиї роботи говорять мовою тиші й масштабу. Живопис, мурали, репродукція.
Лауреатка Golden Time Talent Award (London): 3-тє місце в Painting, 2-ге місце в Reproduction і Mural (18–24).
Учасниця виставок у США та Європі. Її мистецтво стало частиною благодійного проєкту Beauty in Strength (Global Development Foundation) — як інструмент емоційної підтримки. Відзначено офіційною подякою фонду.
Автор статті: Денис Котовський, УкрЛіб.