Наднирники — це парні ендокринні залози, розташовані у заочеревинному просторі над верхніми полюсами нирок. Попри невеликий розмір, вони відіграють ключову роль у підтриманні гомеостазу. Гормони наднирників беруть участь у регуляції обміну речовин, адаптації до стресу, контролі артеріального тиску, водно-електролітного балансу та імунної відповіді. Порушення їх синтезу або регуляції можуть проявлятися як метаболічними розладами, так і гормонально активними пухлинами.
Анатомія та функціональна організація наднирників
Кожна надниркова залоза складається з двох частин, які мають різне походження та функції:
- Кора наднирників — зовнішній шар, що синтезує стероїдні гормони. Саме ця частина відповідає за довготривалу гормональну регуляцію обміну речовин та електролітного балансу.
- Мозкова речовина — внутрішня частина, яка функціонально пов'язана із симпатичною нервовою системою та забезпечує швидку реакцію на стрес.
Кора наднирників поділяється на три зони:
- Клубочкова зона — продукує мінералокортикоїди, насамперед альдостерон. Ця зона відіграє важливу роль у регуляції артеріального тиску.
- Пучкова зона — синтезує глюкокортикоїди, головним чином кортизол. Саме тут формується гормональна відповідь на стрес.
- Сітчаста зона — продукує андрогени, які впливають на статевий розвиток та метаболізм.
Такий зональний поділ дозволяє наднирникам забезпечувати багаторівневу гормональну регуляцію.
Основні гормони наднирників та їх фізіологічні функції
1. Глюкокортикоїди (кортизол)
Кортизол є центральним гормоном адаптації до стресу. Його секреція має добовий ритм: найвищі показники спостерігаються вранці, що забезпечує мобілізацію енергетичних ресурсів на початку дня.
Основні функції кортизолу:
- Регуляція обміну речовин. Кортизол стимулює утворення глюкози з не-вуглеводних джерел, що підтримує стабільний рівень глікемії.
- Протизапальний ефект. Він пригнічує надмірну імунну відповідь, запобігаючи пошкодженню тканин.
- Вплив на серцево-судинну систему. Кортизол підтримує чутливість судин до катехоламінів.
- Участь у психоемоційній регуляції. Порушення його рівня може супроводжуватися змінами настрою та когнітивними розладами.
Хронічно підвищений кортизол асоціюється з метаболічними порушеннями та зниженням імунного контролю.
2. Мінералокортикоїди (альдостерон)
Альдостерон відповідає за водно-електролітний баланс. Його секреція активується при зниженні артеріального тиску або зменшенні об'єму циркулюючої крові.
Його дія включає:
- Утримання натрію. Це сприяє затримці води в організмі.
- Виведення калію. Порушення цього процесу може призводити до аритмій.
- Контроль об'єму крові. Через вплив на натрій альдостерон регулює тиск.
Надлишкова продукція альдостерону часто є причиною стійкої гіпертензії.
3. Андрогени наднирників
Наднирники синтезують дегідроепіандростерон (ДГЕА) та інші слабкі андрогени.
Вони:
- беруть участь у формуванні вторинних статевих ознак;
- впливають на лібідо;
- беруть участь у регуляції метаболізму.
У жінок наднирникові андрогени мають суттєвіше значення, ніж у чоловіків.
4. Катехоламіни (адреналін і норадреналін)
Катехоламіни забезпечують швидку реакцію "бий або тікай".
Їхні ефекти:
- підвищення частоти серцевих скорочень;
- збільшення сили скорочення міокарда;
- звуження або розширення судин залежно від рецепторів;
- мобілізація глюкози.
Порушення їх секреції може супроводжуватися кризовими підйомами артеріального тиску.
Гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова вісь
Ця система забезпечує регуляцію кортизолу через механізм зворотного зв'язку.
- Гіпоталамус виділяє рилізинг-гормон.
- Гіпофіз синтезує АКТГ.
- АКТГ стимулює кору наднирників.
Підвищення кортизолу пригнічує подальшу секрецію АКТГ, що запобігає надлишковій стимуляції.
Порушення цього механізму може призводити до ендокринних синдромів.
Гормони наднирників та онкологія
Онкологічні процеси можуть впливати на наднирники кількома шляхами:
- Первинні пухлини. Аденоми або карциноми кори наднирників можуть бути гормонально активними.
- Феохромоцитома. Пухлина мозкової речовини, що спричиняє надлишковий викид катехоламінів.
- Метастатичне ураження. Наднирники є частим місцем метастазування при раку легень або молочної залози.
Гормонально активні пухлини можуть маскуватися під метаболічні або серцево-судинні порушення, що ускладнює діагностику.
Клінічне значення лабораторної діагностики
Для оцінки функції наднирників застосовують:
- Кортизол (кров, слина, добова сеча). Дозволяє оцінити добовий ритм секреції.
- АКТГ. Використовується для диференціації первинних і вторинних порушень.
- Альдостерон та ренін. Оцінюють причини гіпертензії.
- Метанефрини. Діагностичні маркери феохромоцитоми.
- ДГЕА-сульфат. Відображає андрогенну активність кори наднирників.
Інтерпретація результатів потребує врахування клінічного контексту та фізіологічних коливань.
Гормони наднирників забезпечують системну регуляцію адаптаційних і метаболічних процесів. Їх дисбаланс може мати як функціональний, так і пухлинний характер.
Розуміння фізіології наднирників та своєчасна лабораторна оцінка їх функції мають важливе значення для раннього виявлення патології та визначення подальшої тактики медичного спостереження.