Верлібр

Визначення в літературній енциклопедії

Верлібр, або Вільний вірш

Вірш, побудований на відносно однотипній синтаксичній організації рядків, на ритмі синтагм (змістових частин (речення). Рядки вільного вірша мають різну довжину, не поділяються на стопи; в них різна кількість наголосів і розташування їх довільне. Верлібр не визнає рим, внаслідок чого зникає і поділ на строфи.

Вільний вірш з’являється у світовій поезії з кінця XIX ст. Існують різні види верлібру: одні з них, як, наприклад, французький вільний вірш, зберігають деякі канони інших систем віршування, інші, як німецький верлібр, рішуче поривають з цими правилами. Існує й чимало перехідних форм від силабо-тонічного віршування до верлібру (вольний вірш, дольник, акцентний вірш, тонічний вірш). Все це ще мало досліджене в нашому літературознавстві.

Прикладом перехідної форми вірша, близького до верлібру і в той же час пов’язаного з традиціями класичного віршування, може служити такий уривок з поезії М. Рильського:

А тим часом

Ті самі жорстокі й шорсткі

Самовіддані руки

Несли звідусюди

Каміння, залізо і цеглу,

Будували, робили, творили

Свій високий і просторий

Сонцем пронизаний

Дім.

У цьому вірші багато ознак верлібру (він не поділяється на строфи, не має рим), але в той же час у ньому почуваються трискладові стопи (в більшості рядків — амфібрахій, в інших — анапест, у передостанньому рядку — дактиль).