Безсполучниковість

Визначення в літературній енциклопедії

Безсполучниковість, або Асиндетон

Така фігура поетичної мови, коли спеціально пропускаються сполучники між однорідними членами речення, щоб прискорити розповідь, відтворити швидкий рух, раптову зміну явищ тощо. Безсполучниковість протилежна багатосполучниковості (полісиндетонові).

Приклади:

Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем:

Стоїть Катря серед поля,

Дала сльозам волю.

Утомилась завірюха,

Де-де позіхає...

(Т. Шевченко).

Хрипіння коней. Вигук. Гуп копит.

Сталь цілить в сталь. Удар списа об щит.

Чиїсь прокльони. Стогони чиїсь.

Зіткнулися. Зійшлися. Завелись.

(М. Б а ж а н).

Безсполучниковість може мати місце і в прозовому творі, виконуючи ті ж функції, наприклад:

"Бастувала чугунка, бастували робочі, скрізь було глухо, каламутно, самотньо якось..."

(М. Коцюбинський).