Завантаження

Анатолій Шиян, "Олеся"

Сонце сідає в сизу хмару. Чорніє під берегами вода. Лежать понад водою піски, чисті, нетоптані; в'януть трави некошені, буйні трави, високі...
Не бродять на лугах заливних колгоспні гурти, не іржуть комі ситі, не біліють хустки жіночі та дівочі на косовиці й не летить ген-ген аж до лісу синього, броварського, пісня голосиста, дзвінка. Тихо й безлюдно па лугах деснянських. Тільки в'ються чайки білокрилі, припадають до тихої води, жалібно квилять:
"Чиї ми? Чиї ми?"
На піщаній косі сидить мати...

Читати повністю →