Завантаження
Богдан Лепкий, "Двоє дітей"
На вулиці двоє дітей. Дівчинка, як намальована, і хлопчик-каліка. Гарне чоло, мудрі очі, лиш ніби його по голові хто вдарив, і голова всунулася в плечі.
І вже вона не висунеться ніколи.
Обоє в сльозах. Згубили батька й маму. Тепер не знають, що в чужім краю робити. Ніхто їх не розуміє, і вони Не розуміють нікого... "Нем тудом!"*
Люди дивляться на них і головами хитають.
Навіть дітей війна не пощадила. Викинула їх на чужу Дорогу, як вітер неоперених вороб'ят з-під стріхи.
Не розумію (мад.)...