Завантаження
Анатолій Давидов, "Ожина"
Такого футбольного м'яча, як у Петька, ні в кого у дворі не було. Олімпійський! Грали хлопці ним тільки під час відповідальних матчів. Як от з "Темпом" — командою сусіднього будинкоуправління. Дуже беріг Петько свою чорно-білу гордість, а все-таки не вберіг: Славко, найкращий товариш, так ударив по м'ячу, що тільки шмаття полетіло. І невідомо, хто більше тоді досадував — Петько чи Славко, та зітханням лиху не зарадиш.
— Не журись,— нарешті мовив Славко.— Куплю тобі нового...