Завантаження

Євген Гуцало, "Співають жайворонки"

Білим рястом спомин сходить, отаким крихкуватим паросточком, на якому димить пелюстка блідого квіту, а на листку чи то слід од туману, чи то роса... А біля того першого спогаду другий із землі проклюнувся, піднімаючи на собі побурілий листок, а його живе вічко так і цілиться, ось-ось розплющиться. А там сонячний промінь зеленою жилкою став, бринить, наче примовкла струна на кобзі,— ще один ряст бубнявіє, ось уже ціла поляна квіток та споминів.
.....

Читати повністю →