Завантаження
Ірина Вільде, "Східна мелодія"
Ми — давні знайомі. Я пам'ятаю тебе ще з тих часів, як ти бігав за м'ячиком по вулиці і йшов зі мною об заклад, що ластівка може перелетіти море, не відпочиваючи. Та безсердечна пам'ять, що нічого забути не хоче, стала початком моєї неволі.
Потім ти приїжджав до нашого села тільки на ферії . В селі говорили, що ти там, у місті, вчишся музики. Я думала тоді: як можна вчити когось радості або болю?
У неділю у церкві замість на святих, зиркала я на твої руки. Вже тоді була на них вирита твоя доля...