Завантаження

Спиридон Черкасенко, "Соловейко"

Дуже дивно й прикро було Івасикові, що його соловейко ще ані разу не заспівав. Купив він його ще весною за власні гроші, що подаровано було йому на іменинах; посадив у гарненьку клітку, оздоблену візерунками.
Пройшла весна, літо промайнуло, настала сіра осінь, а за нею зима люта,— соловейко ж мовчав, немов занімів.
Дивно й досадно було Івасикові, й злість брала на соловейка.
— Ма-а-мо!.. ма-а-мо, чого ж він не співає? — нудився хлопчик...

Читати повністю →
загрузка...