Завантаження

Нарешті, і я придбав собі меблі. І не які-небудь. Імпортні! Заради таких можна ночі три під мебле­вим магазином з жінкою просидіти. Тепер вона (дружина), як підійде, як гляне на той "Пелікан" (назва гарнітура), то й мене позад себе бачить. Не меблі — свічада! Хоч і з тирси, кажуть, але ж з за­кордонної. Блищить "Пелікан". За кілометр світ­ло від рефлекторів відбиває.
Та я не про блиск. Хай їй грець, естетиці. Я про інше. Про те, як ті меблі перевозив. Не доставка — одіссея...