Завантаження
Платон Воронько, "До всього звик я..."
До всього звик я, навіть до осінньої
Холодної і чорної землі, —
Коли вже й сонце промені знецінює,
До заходу ховається в імлі.
Але не звик я до години сонної
В ранкову пору чи на схилі дня...