Завантаження
Євген Дудар, "Шукаю нових друзів"
Я позбувся всіх друзів. То було, Як божий день настане і до глибокої ночі: "Привіт, Женько!", "Здоров, Євгене!", "Скільки літ, скільки зим!", "Вітаю, золотце".
І раптом "золотце" зосталося саме, як Робінзон на острові.
Кількох друзів я втратив дуже просто. Позичав їм гроші. Тепер вони мене обходять десятою дорогою.
Найближчого друга позбувся тому, що віддав йому його дитину.
Якось він прийшов до мене з своєю трирічною донечкою й попросив:
— Ти все одно на бюлетені, хай коло тебе посидить...